Гусениця і Голубка

Голубка серед дня присіла на суку.
Аж глянь: на яблуні, аж на вершку,
Мандрує Гусениця волохата,
Товста та балухата.
І де не йде,
Голодний вітер там гуде.

Голубка здивувалась:
— Подумати, ні крил, ні дужих ніг,
А на верхах у неї сто доріг!
Чого ти високо забралась?
Чи в тебе тут любов і дружба?
Чи тут твоя ретельна служба?

— Ні те, Голубонько, ні те.
Смачненьке листя тут росте!

— А не боїшся часом
Упасти сторчака? —
А Гусениця відказала басом:
— Ні! Я — чіпка!

Нахраписте й метке
Умоститься і зразу
Влаштовує собі ситеньку базу
Й на диво держиться… Читке!

Рік написання: 1930