Чому у страху великі очі

Страх ходив посеред ночі,

Він усіх лякав охоче.

Раптом в дзеркало він –  глип –

Так і влип!

Страх набравсь такого страху!

Вирячився, бідолаха,

І не стало в нього слів –

Аж внімів!

І тепер, хоч і не хоче,

Має страх великі очі.

Сам себе він налякав.

От щоб знав!