Благодушний Кріль

Хвалився Зайцю Кріль у шалині:
— Ох, братику, була мені
Пригода,
Застукала в степу негода,
Я — під копицю сіна, там — вовки,
Зробили лігвище собі в копиці.
Стара поранена Вовчиця
Зализує боки:
«Прийшов для мене час голодний.
Клену насильство, сльози, кров,
Плекаю в серці радість і любов,
Стою за мир, добробут, лад народний…» —
Кріль переказує, аж рве на грудях пух,
Розтаяв серцем, слабодух:
— Убий — не вірю, що Вовки
Непроторенні хижаки!
Заєць
— І ти словам повірив «дружба» і «любов»?
Забув, як жерла м’ясо, проливала кров?
Чекай-но, бік у неї заросте,
Тоді нам заспіва не те!

Для хижаків у нас є вила
(Ще й немалі!).
Не хижаки турбують нас — Кролі:
Коротка пам’ять в них, супроти зла безсила.

1964