Байки Микити Годованця — сторінка 16

Сидить Голубка у хліві —
Ані ходити, ні летіти.
В гнізді маленькі, ледь живі,
Квилять голодні діти.
Коту шибнуло в голові:
Голубка хвора…
— У тебе,— каже,— горе?
— Так, …

Коза до річки одійшла напитись
Чи на красу козячу подивитись.
Пастух, що мав на неї зло,
Як каменем жбурне їй у чоло,
Так рога наче й не було.
Заплакала небога …

Мисливець находивсь, та не піймав шпаків.
Коли біда нашле лиху планиду,
Тоді нема ні совісті, ні встиду:
Багаття розіклав та й шкварить слимаків.
Шкварчать нещасні жертви без олії,
Невдаха зверху …

— Хоч ноги простягни! — нудьгує Кіт. —
При всім моїм умінні
Проклятий голод тисне за живіт:
Котячої бояться Миші тіні,
Зашилися в норі, не виглянуть на світ. —
Згадавши …

Веселий щебетун, покірливий весні,
Співав коло гніздечка в глушині.
А Дівчина, закохана в його пісні,
Внизу, коло кущів, як пташка билась:
— Ой, хоч би раз на тебе подивилась!
Мабуть, …

Хлопчина й не гадав ускочити в біду:
На ноги ковзани і — вітер не здогонить.
Враз проломився на тонкім льоду
І в ополонці тоне,
Якийсь Дідусь іде. Притишує ходу,
Очима …

Мисливець в ліс забрів
І Лісника там стрів.
— Скажи, шановний,— ввічливо почав.—
Ти Лева тут не зустрічав?
Давно шукаю кляту цю тварюку,
Ніяк мені не трапиться, під руку. —…

Стрижуть Вівцю безжальними руками,
Аж кров біжить з нещасної дзюрками.
— Хіба це стрижка, – каже їм Вівця, —
Як ножицями лізете під шкіру?
Ви знайте міру,
Не добувайтесь до …

Вовк гнався за Ягням.
Ягня забігло в храм.
Жарці одразу двері на запори.
Прийшло до Вовка люте горе,
Та духом він не занепав;
Вовк на коліна впав:
— Святі отці! …

Якось-то сонячного дня
Грайливе Козеня
На дах забралось: — Ме-е!
Ой як тут добре, як тут гарно!
Твори собі, що хоч, безкарно,
На тебе й вітер не подме…—
Аж гляне …

Василь піймав Блоху, що ногу покусала.
— Пробач, — Блоха йому сказала. —
Ти важиш, бачу я, на голову мою?
— Уб’ю!
Ти по мені гасала,
Ти кров мою пила!…

У присмерку, тягар великий несучи,
Поважний Віл дороги не добачив,
Загруз в болоті, лиха не ждучи,
Застряг, упав, реве та плаче.
Те Жаби бачивши глузують з бідака:
— Ах-ха-ха-ха! Кра-ка-ка-ка!…

Із мандрів затяжних в чужі подвір’я
Лисиця в ліс вернулась без хвоста.
Хвостатим дивно: та вона й не та!
В очах у всіх зневага й недовір’я.
— Новини чули ви? …

В долині на вербі співа собі Цикада!.
Лисиця-лакомка й такій поживі рада:
— Ось хто живе собі щасливий!
На світі ти одна така, —
Дано тобі талант вабливий,
Талант веселий …

Лиха година на Бика:
Від Лева утікав,
А Лев по п’ятах гнався.
На щастя, повезло Бику:
В печеру заховався
І причаївсь в кутку.
Тремтить, одводить, бідний, дух —
В печері …

Жив Дикий Кінь у лузі на роздоллі.
Шовкову їв траву, пив воду з джерела,
Благословляв своє життя на волі,
Не знав, яка біда на нього стерегла:
Занадився Кабан ікластий,
Не …

Загнав Козла Вовчисько в глушину.
Той бачить — край, узявся хитрувати:
— Ти, Вовчику, давай співати,
Я гопака утну! —
А Вовк говорить так:
— Я танців не знавець.
Я …

Шеня нещасне знемага: жарота!
Протепом вигнавшись із лободи,
Побігло до ставка напитися води.
А там концерт: Жабота
Розкрила рота.
— Тю-тю! 3 якого дива кричите?
— Не «тю», не «тю»! …

Гадюка краю вже дійшла:
Кусає всіх, глузує та ляка.
Така біда: гадючого жала
Бояться всі (крім Їжака,
Але Їжак в кущі зарився,
Громадським лихом не журився).
Ведмідь боїться волохатий —…

Вовк спить і снить, звичайно, м’ясом.
Але бувають часом
На світі чудеса:
У непролазній гущині, в діброві,
Знаходить Вовк мішок вівса,
Хай він йому — мов те сідло корові.
Але …

Жили-були в селі в нас два п’янички.
Підуть на все, лише б напитися до гички.
Якось забрів Кушнір в село,
Заготівник багатий,
Питає шкур продати.
П’яничкам підвезло.
Порадились тихенько
Та …

Демад, оратор, славлений усюди,
В палкій промові всіх до правди звав.
Але не слухали промовця люди,
І гомін замагав його слова.
Ображений, промову обірвав:
— Цікаву байку знаю я, громадо.…

Якийсь-то Птахолов під п’яну руку
В сильце піймав Гадюку.
В базарі галасав сп’яна:
— Купуйте співуна!
— Ти ж продаєш змію?!
— За що купив, за те і продаю.
Коли …

Барс простягнувся на травиці
І хвалиться рудій Лисиці:
— У Барсів шкури благородні!
Своїми ви почванитись не годні!? —
Лисиця знайде виправду всякчас:
— Зате душа свята у нас!

Душа …