Кіт і Півень

Нічим розумним Кіт не відзначився:
То на печі лежав, то з Півнем бився.
Щоб ворога принизить, доконать,
Став Півню критику читать
За поведінку:
— Хто благородний, — має справжню жінку,
А ти, розбещений, — юрбу:
Червону, Білу і Рябу… —
Та Півень на докори не озлився,
До вуха, сміючись, Котові нахилився:
— Чия б нявчала,
Твоя б мовчала… —
Кіт одвернувсь,
Спокійно потягнувсь,
Нічого не сказав,
Лиш губи облизав…
Відтоді
Живуть у згоді:
І Півничок мовчить,
І Котик не нявчить.

Так гріховоди вчать свій язичок:
Дружок мовчить? І ти мовчок!