Байки Микити Годованця — сторінка 14

На березі Сірки голодні терплять муки.
Аж бачать: по воді баранина пливе.
Сірко молодший старшого зове:
— Поснідаєм! М’ясце саме йде в руки.
Робота не трудна:
Сп’ємо ріку до дна,…

Рак виліз на сухе, не сподівався зла.
Ворона — хвать його і понесла:
— Я витрясу із тебе душу, —
Не лізь, моряк, на сушу!…

У Лева з Тигром нелади.
До згоди не дійшли через якісь дрібниці.
Взялися за чуби. Недовго до біди.
Злетілись хижі птиці:
Де сварка, де гризня,
То там і вороння,
Охоче…

З’явившись серед дня
З небесного простору,
Вхопив Орел ягня,
В гніздо поніс на гору.
Те Галка бачивши позаздрила, дурна:
— Та я візьму з отари
І понесу під хмари
Найкращого…

Різник із другом в кості грали.
Тим часом ковбасу украли.
— Сховай; неначебто своє! —
Злодюга ковбасу дружку передає.
Зоглядівся Різник: — Рятуйте, люди!
Вас, хлопці, потягну до суду! —…

Збирався Боягуз до війська воювать.
Що візьме зброю в руки,
Загелготять щось круки,
І Боягуз лишає зброю і йде спать:
— Пророки-птахи щось белькочуть,
Напевне, їсти труп мій хочуть.
Щось …

Завзята Сурма стала на суді.
— На тебе скарга — ти байдикувала.
Як ворогів насунула навала,
Не била ворога тоді!..
— Я списом в серце не ціляла,
А пісню для …

Забрались злодії у хату.
Нічого там, крім Півня, не було,
Співця відомого на все село.
Злодіям довелося взяти —
За крила та в мішок.
А він — мовчок.
«Ось, — …

Два Вершники на конях вороних
Наввипередки гнались по гірській дорозі.
Враз вітер — геть перуки з них:
— Ах-ах! Вони, на лихо, голомозі! —
Народ сміятися почав:
— Бач, хитрики! …

Прохожий по дорозі йшов
Та дивну знахідку знайшов:
Лежало Щось, згорнулося клубочком.
Торкнув носочком —
Рухнулось, виросло удвоє.
Штовхнув, наляканий, ногою —
Воно росте, росте,
Високе і товсте.
Прохожий палицею …

— Ой, дядьку Знахаре! Немає сил:
Собака ногу прокусив!
Ллє кров, ані лягти, ні сісти… —
Лукавий Знахар вміє відповісти:
— Візьми хлібця скибини дві,
Та помочи в своїй крові,…

Микола й Гнат виходять порибалить —
Той з вудкою, а Гнат з саком і коцюбою.
Микола Гната аж ніяк не хвалить:
— Лихе мені з тобою!
Заводиш каламуть,
І риби …

Ведмідь на зиму вже заліг.
Аж тут до нього на поріг
Їжак просунув гострий ніс:
— Привіт! Я щастя вам приніс!
Дозвольте завітати за поріг?!
Притулок я б знайти не …

Зазнала Баба від життя наругу:
Зір втратила, лежить сліпа.
Поткнись до лікаря чи до попа —
Платити треба за послугу,
А бідність — хоч за голову берись.
Прийшло саме до …

Випадком лисенят понищила Орлиця.
— Чекай же, вороже, помщусь! —
Загрожує Лисиця. —
Сто літ чекатиму — діждусь. —
Гніздо орлине блискавка спалила.
Лисиця чванилась: — Велика в мене сила!…

Лев захворів. Прощай, прощай, життя!
Хоча рідня від смерті не спасіння,
Та легше на душі, як чуєш голосіння,
Як слухаєш зітхання, співчуття…
Зійшлись: Ведмідь сопе, тупоче;
Шакал зігнувсь і мружить …

І хитриків біда сідлає часом:
У бочку Тхір упав,
У бочку з чорним квасом,
Що Чоботар
Ним личкував
Товар.
Веселий Чоботар з Тхора сміявся:
— Ага, злодюго, доскакався?! —
Раділи …

В левиній шкурі в ліс Осел з’явився
І зажадав, щоб всяк йому корився
І ніс, що міг,
В його барліг.
Лев все приймав, хитнувши головою,
Поважно так мовчав, творив свої …

Колись у давнину, ще за царя Тимка,
Як ще земля була тонка,
Віслюк возив Божка.
Хто стріне Віслюка,
Всяк Золотому Богу
Хвалу і славу воздає
І стелиться під ноги,
Поклони …

Що краще є для Віслюка,
Як працювать у Садівника?
На місце б Віслюка усяк пішов охоче,
А він, на лихо на своє,
Там працювать не хоче,
Начальству скаргу подає:
«До …

На Лиску Вовк до суду подає:
Позичила м’ясце й не віддає.
Лисиця хрест в суді кладе:
— Коли я м’ясо брала? Де? —
Хоч слів Суддя за доказ не приймає,…

Подавсь на лови Вовк. Не думав, не гадав,
Що зла біда
Йому під вухо свисне:
Ягнятком він жививсь
І кісткою вдавивсь —
Ані дихне, ні писне.
Упав, смертельно тріпотить.
Аж …

Чудесний день встає на небосхилі.
Повітря, мов сльоза, прозоре.
Шумить, і світиться, і грає море.
Грайливі, мов дівчатка, хвилі
Цілують береги похилі,
Лишають на піску неспівані пісні.
А над водою …

Чудову Маску Мавпа десь знайшла,
На себе нап’яла.
До дзеркала — і витріщила очі:
— Ой нене! Диво серед ночі!
Лю, личенько! Лю-лю, уста!
Лю, брівоньки хороші-прехороші!
Тепер по селах …