Чотириногий дзвоник

Вернувся з поля Віл, аж сірий від утоми,
І каже Віслюку, що вистоявся дома:
— Хоча валюся з ніг, так радісна душа!
Гарненько поробив, плечей не шкодувавши,
І норму виконав, як завше…
А їсти — аж-аж-аж! Посуньсь коло коша!

— О ні! Бо сіно це зелене
Покладено для мене.
Весь день я байдиків не бив,
А щиро дбав і діло я робив:
В сніданок, на обід, на підвечір’я
Я, замість дзвоника, ревів на все подвір’я
І звав господарів двора:
«Давати корм пора!»

Не віриш? Ні? Стадничу поспитай Явдоху,
Чи Півня-співуна, чи товсторилу Льоху…
Не лізь, а то поб’юсь!
Я від коша не відступлюсь!

Рік написання: 1961