Сердечна порада

Лисиця в затінку під кущиком на сіні
Зажмурилась, хропить,
Вдає, що спить.
Аж тут Ведмідь. Вся морда в піні.
— Ріднесенька! — блага лапатий. —
Втік од біди. Вже думалось — уб’є.
Пусти мене поспати
На місце на твоє! —

Лисиця не встає:
— Нездужаю.. Так ломить кості…
Мабуть, піду на той світ в гості.
Але тобі в пригоді стати рада,
Ось дорога порада:
Он купа сушнику —
Цареві б спальню отаку! —

Слухняний друг в сушник заліз.
Невдовзі храпом гримнув ліс…
Лисиця маху не дала:
З-під себе м’ясо відгребла,
Забрала
І… драла.

Коли мені біда крутила ноги
І я душею й тілом був поник,
То зажадав у друга допомоги,
А друг послав мене в… сушник.

Рік написання: 1952