Сучасникам

«Не треба слів! Хай буде тільки діло!
Його роби — спокійний і суворий,
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль. Зломи раптовий порив».

Але для мене — у святім союзі:
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить, зате коли сміюся,
То сміх мій рветься джерелом на волю!

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість: 
Палити серце в хуртовині сніжній, 
Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, 
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О, краю мій, моїх ясних привітів 
Не діставав від мене жодний ворог.