Крилов Іван Андрійович — сторінка 4

Жвава Бабка степова
Ціле літо проспівала;
І не зчулась, як настала
Холоднеча зимова.
Снігом поле замітає;
Вже тих світлих днів немає,
Як між листям їй, було,
Харч готовий і житло.…

Вернувшися з посвітніх мандрувань,
Якийсь панок (а може й цілий пан)
Пішов з приятелем в проходку геть по полю.
І розхвалився таки вволю,
Де він у світі побував;
Та — …

Щасливий працівник на ниві знаменитій:
Йому і те вже сили надає,
Що свідком подвигів його весь світ стає.
Та гідний шани й той, хто, славою не вкритий,
За спокій втрачений, …

Зібравши гурт великий свій,
Ведмедя звірі упіймали;
У чистім полі розідрали —
І нум ділить мерщій,
Кому що доведеться.
От Заєць до ведмежого вушка крадеться.
— «Ач, куций, стій!»
Кричать …

Біда, як пироги та стане швець ліпити,
А пекар чоботи робити:
Не буде з справи в них пуття,
Та вже й примічено з життя,
Що хто до ремесла чужого братись …

Раз Півень грібся в купі гною
Й знайшов Перлове Зернятко сяйне.
І каже: «Іч, яке дрібне!
Пуста річ над пустою!
Дарма так дорого Їх звикли цінувать!
А я б радніший …

— «Прощай, сусідко!» — Вовк Зозулі говорив:
«Даремно тут спокоєм я себе манив!
Все ті ж у вас і люди, і собаки:
Одне за одного лютіщш; хоч ангел будь,
Не …

Здалося жабам щось невгодне
Правління всенародне,
Ввижалось Їм, що це неблагородно
Без служби і на волі жить.
І от у слушну мить
Давай вони в богів Царя собі просить.
Хоч …

На сонці під вікном,
За кухнею удвох Полкан з Барбосом грілись.
Хоча воно перед двором
Їм дім пристойніш стерегти б гуртом.
Але ж вони гаразд наїлись, —
Та й чемні …

Будинок спільний маючи й контору,
Якісь занадто чесні торгаші
Наторгували грошей гору;
Закінчили торги і ділять бариші.
Та й завелись не в добру пору,
Засперечалися за гроші, за товар, —…

Вовк, думавши внючі зайти в вівчарню,
Попав на псарню.
Весь псарний двір схопивсь як стій.
Зачувши близько так злодюгу лісового,
Гвалтують по хлівах і рвуться всі до нього:
— «Хлоп’ята! …

— «Куди, кумасю, ти біжиш без відпочину?» —
Лисицю запитав Ховрах.
— «Ой, кумцю мій, згадати страх!
Мене за хабарі прогнали, безневинну.
Ти знаєш, в курнику суддею я була,
Здоров’я, …

Вечірньої пори два приятелі йшли
І путню між собою бесіду вели,
Як ось із підворотні
Дворняга дзявкнула на них;
За нею друга, ще дві-три, і хутко їх
З усіх дворів …

Ото як з Греції геть вигнали богів,
І людям всім ділити їх маєтки стали,
Комусь-то і Парнас тоді відмежували;
Новий господар став там випасать Ослів.
Осли, не знаю як, назнали,…

Вельможа, з вченим розмовляючи якось,
Про що прийшлось,
– «Скажи-бо», — говорив — «ти світ цей досить знаєш,
І, наче в книгах, у серцях людських читаєш:
Чому, коли ми щось …

Бажавши світлим днем украй намилуватись,
Орел у небесах літав,
І там ширяв,
Де бурям лиш зриватись.
Та ось, спустившись їз захмарних верховин,
Цар-птиця враз сідає спочивать на тин.
Хоч для …

У сильного безсилий винен завсігди:
Цих прикладів в Історії ми досить знаєм.
Та ми Історій не складаєм,
А в Байці можем це розповісти.

***

У спеку до струмка зайшло Ягня …

Хто з розумом щось перейма, той, звісно, може
Для себе користь відшукать;
А по-дурному переймать —
І крий нас, боже, як негоже!
Я приклад наведу цьому з країв чужих.
Хто …

Синиця у похід пустилась:
Вона хвалилась,
Бач, море запалить.
І вість про це по світу геть пішла за мить.
Страх взяв усіх, хто жив в Нептуновій столиці;
Летять на диво …

У старості на очі Мавпа хвора стала;
А від людей вона чувала,
Що в ваді цій нема великої біди,
Лиш Окуляри заведи.
То ж їх з півдюжини собі вона дістала,…

Якомусь гріховоді,
Крім жінки, що жива, ще спало двох знайти.
Лиш до Царя встиг поголос дійти
(А Цар був лютий, то вже годі
Спокусам потурання ждать),
Багатоженця він звелів під …

Вже скільки раз казали миру,
Що влесливість гидка, та тільки все дарма:
Улесливий завжди серця людські дійма.

***

Якось Вороні бог послав був грудку сиру.
Ворона сіла на суку
Й …

Сусід сусіда кликав до обіду;
Та він щось інше затаїв:
Хазяїн музику любив,
І слухать співаків він заманив сусіду.
Утнули молодці: всяк хто куди співа,
І скільки в кого стало …

Коли зухвалу рать
Смоленський князь умінням вирішив скарать,
Сільце вандалам був поставив
І на загибель їм Москву зоставив, —
Тоді усі — великі і малі — мерщій,
Не гаючи ані …