Вірші про весну — Сторінка 2

Тихий ранок наступає
Подивися — угорі
Догоряє, дотліває
Вуглик ранньої зорі.

Вітерець дихнуть не сміє…
Скоро схід забагровіє,
Засміється з далини
Ясне сонечко весни.

І від міста і до міста,…

Солов’їні далі, далі солов’їні…
Знов весна розквітла на моїй Вкраїні.
На гіллі рясному цвіт, немов сніжинки,
знову серце б’ється молодо і дзвінко…

Я іду до гаю. Краю, ти мій краю,…

Пташка у раю гніздечко мостила,
І ненароком яєчко вронила
Котиться небом яйце золоте.
Як перекотиться — все зацвіте,
В трави і квіти вбереться земля,
Теплим зерном збагатиться рілля.
Котиться-котиться, світить-золотиться,…

Задзвонив воскресний дзвін
І розкрились квіти —
Йде народ з усіх сторін —
Як же не радіти?

Що Христос воскрес для нас,
Сонце засіяло,
Що настав весняний час,
Зла-зими на …

Зима пропала, люта, зла —
Весна воскресла над полями,
Луги змережала квітками
І нам Великдень принесла.

Встаєм удосвіта. За мить
Побожно в церкву поспішаєм,
«Христос воскрес!» — гуртом співаєм
І …

Зима відступає.
На вулиці мокро.
Іржава бурулька
Висить,
Наче морква.

Від променів сяє –
Поглянути любо,
Аж сонячний зайчик
Облизує губи.…

“Теплінь. Весна іде!” —
Сказала так бабуся.
Весна іде? Та Де?
Коли в вікно дивлюся —

Аж справді йде весна.
Ось стала біля ставу,
Всміхнулася ясна
І кинула купаву.

Купава …

Березень. Подув ласкавий вітер.
Засиніли оченята квітам.
Котики муркочуть на вербичці,
І не спиться під снігами річці.

І ведмедик вже не хоче спати
Там, під снігом, у ведмежій хаті.
Він …

Капотить із стріх,
Тепле сонечко
Загляда до всіх
У віконечко.
В вишині вночі
Млою сірою
Журавлів ключі
Линуть з вирію…
То несуть вони весну,
Землю будячи від сну…
Здрастуйте, дні…

Верба брунькує біля хати

Під спів весняного струмка…

Бруньки, неначе кошенята,

Сидять на довгих гілочках.

Вночі на дворі прохолода.

Безлисті клени та дуби.

А вже дарує нам природа

Пухнастих котиків …

Весну сонечко стрічає.

Шпак до гаю прилітає.

І виспівує веснянку

На вербині спозаранку.

Перше листячко в гайку

Аплодує співаку.…

Лисичка вийшла із лісочка –

За сонцем скучила руда.

На вітах жодного листочка,

Весняна хлюпає вода…

Вже ранній пролісок привітно

Опале листя розтуля.

Голівку вистромив блакитну

Мов із пелюшки немовля.…

Ворони каркали у кронах.
Світило сонце з висоти.
Бруньки мовчали при воронах,
що завтра хочуть розцвісти!…

Переярками та узлісками,
по розлитій з весни воді,
гуси плавають між берізками,
білі-білі, як лебеді.

Ані шелесту, ані бризочки,
ні далекого шуму коліс.
Лиш гусей лебедина низочка
огинає струни беріз.…

Вночі за вовчими ярами
зайці давали телеграми.
І прочитала так сосна:
«Чекайте квітами Весна».…

Зійшли сніги, шумить вода,
весною повіва;
земля квіточки викида,
буяє травка молода;
все мертве ожива.
Веселе сонечко блищить,
проміння щедро ллє,
гайок привітно шелестить,
неначе кличе пригостить;
струмочок виграє.…

— Насуплю я брови,— говорить
зима,—
І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.

— А я засміюся,— весна
відмовля,—
І сонце пекуче …

Недавно ще гула метелиця,
іще лежить в низинах сніг,
а вже барвінку листя стелеться
зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
всю зиму зелень берегло
і перше …