Вірші Володимира Сосюри

Як не любити рідну мову
І як її не берегти,
коли із нею в даль грозову
ми йшли на бій – і я, і ти.
Коли за кожне рідне слово…

Солов’їні далі, далі солов’їні…
Знов весна розквітла на моїй Вкраїні.
На гіллі рясному цвіт, немов сніжинки,
знову серце б’ється молодо і дзвінко…

Я іду до гаю. Краю, ти мій краю,…

Весняний сад, квітки барвисті,
пісні пташині в вишині,
і ти — у сяйві і намисті,
подібна сонцю і весні.

А в небі радість журавлина,
і даль степів, мов крил розмах.…

Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля соколина,
Тихі зорі, ясні води —
Моя Україна.

Синь гаїв, поля, світання,
Пісня солов’їна,
Ніжний шепіт і зітхання —
Моя Україна.

І в очах твоїх, …

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою …

О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря  бриліантів, це — мова  моя,
Це — мова моєї Вкраїни.
Яка  у  ній  сила  і  кличе,  й  сія,
Яка  в  …

Ходить літо берегами

в шумі яворів,

і замовкнув над полями

журавлиний спів.

В хвиль блакитнім прудководді

сонце порина…

і в барвистім хороводі

одцвіла весна.

Тане хмарка кучерява

в небі голубім.…