Жиленко Ірина Володимирівна

У вечір, синій від морозу,
Щеня скавчало на порозі.
Малого вигнали із дому,
Хоч і не винен був ні в чому.
Щеня скавчить і замерза,
На сніжній мордочці сльоза.

А …

Оце – Славка. Дівчинка Славка, а не хлопчик. Зимою вона дуже хворіла, і мама геть обстригла їй довгі золотаві кучерики. Але волосся вже одросло, і Славчина голівка скидається на пухнасту …

Коли Славка була ще зовсім маленька і нерозумна, вона думала, що «війна» живе в отому похмурому, із вікнами, забитими хрест-навхрест, будинку, який стоїть між двома дворами, виставивши у сусідній двір …

ЧАРІВНИК ВДЯГАЄ ФРАК

Нехай історія оця —
не історичний факт.
Але з початку й до кінця
вона правдива, так.
В ній сто подій і сто затій
всерйоз і жартома.
В …

Це була звичайна вуличка.
Липи. Лави. Квітники.
Школа. Біля школи—«Булочна».
Блиск веселої ріки.

Пофарбовані парканчики,
і кульбаби, і коза,
і морозиво в «стаканчиках»,
і фонтанчик, і базар.

Я ходила до …

Вечоріє. День відходить.
Сонно дихають поля.
Тихі зорі, повні води —
це, дитя, твоя земля!

За рікою пахнуть трави.
Стука дятел по корі.
У шибках цвітуть заграви
надвечірньої зорі.

Дома …

Березень. Подув ласкавий вітер.
Засиніли оченята квітам.
Котики муркочуть на вербичці,
І не спиться під снігами річці.

І ведмедик вже не хоче спати
Там, під снігом, у ведмежій хаті.
Він …

Туки-таки… По кімнаті
ходять ходики окаті.
Туки-таки, туки-так —
біга стрілка золота.

В тій хатинці із металу
проживає Калатало,
і товчеться, і кахика —
туки-таки, туки-тики.
І сказала Киця: — …

Сонце вже похиле й смутнувате.
Вже донизу сонечко росте.
Вже йому не треба нахилятись,
щоб у щічки цілувать дітей.

Облетіли клени і каштани.
А сніжок у хмарі забаривсь.
Де ти, …