Марусині квіти

«Ой матусю, який мені гарний сон наснився, – казала Маруся, яка щойно розплющила оченята і замріяно дивилася на маму. – Буцімто, – продовжувала вона, – уже зима, надворі іскриться сніг, а у моїй кімнаті цвітуть розмаїті квіти й над ними кружляють різнобарвні метелики. Шкода, – трохи сумніше додала дівчинка, – що це лише казковий сон. А я навіть не встигла відчути запах отих квітів, бо прокинулася. От якби мені трапився добрий чарівник, я би попрохала його здійснити цей сон».
Теплий мамин погляд торкнувся дитячого личка і щось загадкове ледве помітно промайнуло в її очах.
Згодом матуся разом із донечкою заглянули до крамниці під гарною назвою «Країна квітів», де було багато різних вазонів.
«Вибирай, доню», – мовила мама. Та коли дівчинка протягнула руку до квітучих вазонів, що майоріли в залі, уточнила: «Для початку ми візьмемо не самі квіти, а їх насіння». И вони разом почали вибирати пакуночки, де були намальовані квіти, якими так милувалося дівчатко. Далі, за порадами квітникаря, підібрали ґрунт й горщики для вазонів. Вони були з яскравими візерунками сонечок і метеликів, схожих на ті, що наснилися дівчинці.
Наступний день був ще цікавішим, адже Маруся, за допомогою мами, посадила першу в своєму житті квітку, і було це насіння червоної герані. «Рости красунею», – мовила вона насінині ті чарівні слова, які неодноразово чула від матусі.
Турбот було чимало, та Маруся завжди знаходила час, щоб подбати про вазони, полити їх, промовляючи чудодійні побажання. І ось, коли зима почала натхненно малювати казкові візерунки на шибках вікон, диво здійснилося – у кімнаті розцвіли квіти. І були це – червона, рожева, біла герані та різнобарвні бегонії. Дівчинка захоплено розглядала квіти, що майоріли на підвіконні, тоді як за вікном падав сніг. І раптом вона яскраво пригадала той сон, що наснився їй влітку. Хутко торкнулася носиком червоної герані, увібравши в себе аромат тієї квітки, яку вона так і не встигла понюхати уві сні та яку, що найважливіше, посадила і виростила власноруч.
«Як пахне!», – вдоволено мовила мамі.
«Бачиш, доню, – лагідно мовила та, – казкові сни та мрії здійснюються, але до цього треба докласти зусиль. Ти сама можеш бути чарівницею, адже знаєш чарівні слова, на які відгукуються квіти».