Лісовий велетень

Посеред галявини похмуро стояв Великий Лось і байдуже жував траву.

Їжачок поспішав у своїх справах… Побачивши похмурого Лося, він зупинився.

— Чому ти дивишся на мене, Їжаче? — сумно зітхнув Великий Лось.

— Я просто милуюся нашим рідним лісом, — відповів Їжачок. — Я милуюся цією великою березою і колючим чагарником навколо! Подивися, як прекрасна ця тепла, зігріта сонцем галявина, яка чудова її смарагдова трава!

Великий Лось в задумі повів рогами.

— Я любуюсь тобою, лісовий велетню! — дзвінко закінчив Їжачок.

Почувши це, Великий Лось розправив спину, гордо підняв голову, озирнувся навкруги.

А Їжачок побіг далі.

– Куди ж ти? — затрубив йому красень Лось. — Дозволь же й мені помилуватися спритним маленьким Їжачком з розумними чорними оченятами!