Райдуга з медом

З-за похмурої хмари визирнуло сонечко. Наступної миті різнокольорова блискуча веселка освітлила половину неба.

— Ой! — вигукнув зачарований Їжачок.

Під великою сосною, ховаючись від дощу, стояв Ведмідь.

— Райдугою найкраще милуватися з малинника, — поважно зауважив Ведмідь. — Смакуєш собі жменями малинку — і на веселку заразом поглядаєш! А ще веселка гарна з медом.

— Подивись! — показав лапкою Їжачок. — Хіба ти не бачиш, що веселка схожа на ведмедя? На величезного прозорого та різнокольорового ведмедя, який вигнув спину вище за хмари?!

— Дійсно! — почухав потилицю клишоногий. — І дуже здорово дивитися на веселку, коли поряд з тобою маленький розумний Їжачок!