Як цуценя Тявка вчився кукурікати

Як цуценя Тявка вчився кукурікати

Почув Тявка, як півень Кукарекс співає, і стало йому прикро: «А чому це ми, цуценята, так не вміємо?» Підійшло цуценя до співака і каже:

— Навчи мене, будь ласка, кукурікати. Ти так чудово це робиш, що навіть сонечко вранці піднімається на небо під твою пісеньку!

— Що правда, то правда, — сказав півень. — Мій голос багатьом подобається. Мене навіть на платівку записали.

– На платівку? Пр-р-равда? — верескнув від здивування Тявка.

— Чесне півняче! — гордо відповів Кукарекс. — Платівка називається «Голоси птахів». Там ще якийсь соловейко співає. І якась зозуля.

— Я теж хочу на платівку, — зітхнув Тявка.

— Ну гаразд, — пожалів його півень. — Я кукарікатиму, а ти повторюй за мною.

– Ой! Я згоден! — зраділо цуценя

– Почали! — скомандував учитель. – Ку-ка-рі-ку!

– Гав-гав-гав-гав! — повторило цуценя.

— Щось не виходить вся пісенька одразу, — зауважив Кукарекс. – Давай по складах спробуємо.

— Давай по складах, — не здавався Тявка.

— Ку…

– Гав!

— Ка…

– Тяв!

– Рі-ку!

– Гав-Тяв!

— Ні, — засмутився півень. — Чи я поганий учитель, чи ти учень… сам розумієш… не зовсім тямущий.

– І правду не виходить у мене твоя пісенька, – повісив голову Тявка. — А мені так хочеться, щоби мій голос теж записали на платівку.

— Нічого, — заспокоїв цуценя півень Кукарекс. — Ти не вмієш співати по-півнячому, зате вмієш гавкати по-цуценячому. І твою пісеньку обов’язково повинні записати на платівку. Тільки на іншу. І називатиметься вона «Голоси тварин».

–  Це чудово! — гаркнуло цуценя і завиляло хвостом від радості. – Ти дуже розумно все придумав!

— Тільки треба щодня повторювати пісеньку, — попередив півень.

– Обов’язково! Неодмінно! Буду тренуватися! — розхоробилося щеня.

І воно стало, як заведене, бігати по дворі, наспівуючи свою нескінченну цуценячу пісеньку:

Гав-гав, гав-гав, гав-гав!

Тяв-тяв, тяв-тяв!

Гав, гав! Тяв-тяв! Гав!