Як бузько провчив косарів

Особливо в час сінокосу бузько любить гуляти на лузі й лякати галасливих жаб. Отак змахне дужим крилом — і жаби замовкають. Надокучили вони йому своїми плітками й репе­туванням. Особливо ввечері, коли пора лягати спати.

Але в час сінокосу полохають і бузька. Здумається яко­мусь косареві жбурнути мантачкою в птаха — і жбурне. Від­летить цибатий кроків на сто-двісті, а там — другий косар.

І другий те саме. І так ганяють увесь день. Вертається він у гніздо злий та голодний. Набридло це бузькові. Й він вирішив провчити зухвалих косарів.

Пофарбував дзьоб у червоний колір і вийшов сміливо на луг. Якраз у той час сіно гребли й складали в копиці. Хтось замахнувся на довго­ногого граблями, а бузько — на крила й опустився просто на копицю і по­чав розмахувати червоним дзьобом над сухим сіном.

– Дивіться, у нього палаюча го­ловешка!

– Не чіпайте, підпалить наші ко­пиці — закричали довкола.

Відтоді косарі дали спокій бузь­кові, або лелеці (а ще його назива­ють і чорногузом, і буслом, і боцюном, і навіть бусенем). Нині він може спокійно гуляти на сінокосі й розга­няти зборища галасливих жаб.