Дилда

Дилда став садівником і володарем лопати. —
Був він старшим над садком:
Чи садити та копати, чи на кого помахати…

Соловейко навесні
Чистим золотом розсипав по садку свої пісні.
Садівник у боки взявся:
— А це що там за співак?
Геть із саду! Вистачає нам своїх тут співаків —
Горобців, сорок, шпаків.
Щиглик нам за всіх співає ліпше кращого митця…

Геть же! — гостя проганяє.
Ухопивши камінця, поціляє у Співця.

Не дивуйтесь цьому диву:
Дилда звик до примітиву!

Рік написання: 1956