Бджола

Повзла по доріжці бджола.

– Ой, боюся! – позадкувала від неї Оксанка.

–  Не бійся, вона навіть літати не може, – махнув лозиною Толя.

– Наступи на неї, тоді вона вже ніколи не вжалить, – підійшов ближче Петрик.

– Не смій! – вигукнула Ніна. – Вона ж мед носить. У мого дідуся бджіл багато, тож я знаю.

– То нехай летить до твого дідуся, – сказав Толя. А бджола повзе собі по доріжці.

– Може, вона хвора чи підбита? – тихо зауважив Петя.

– Мабуть, вона втомилася в дорозі, – розмірковувала Ніна.

– Давайте нагодуємо її, запропонувала Оксанка.

– У мене є цукерка.

Дівчинка протягнула бджолі цукерку.

– Ій тільки крихітку, – усміхнулася Ніна. – Вона ж маленька.

Бджола виповзла на цукерку і завмерла. За якусь мить комаха полетіла.

– До побачення, бджілко! Загомоніли їй услід малята.

– До Ніниного дідуся на пасіку полетіла,  –  всміхнувся Толя.