Синок Сатирика

В сатирика зібралась вся рідня
Іменувати дитиня.
Найперше Повитуха мала слово:
— Я раджу дати дітлахові
Ласкаве ім’ячко Ягня!
Яке багатство сховане в цім слові!

Сміється Тітка, жвава молодиця:
— Синку Сатирика ім’я це не годиться.
Я б Їжачком
його назвала, —
Із материнським молочком
Ця назва душу б формувала.

— Кхе-хе! — Бабусенька з кутка, —
А я б нового молодцюгу
Хрестила в Скорпіона чи Перцюгу…

Тут серед хати Дід вродився,
Ставний, кремезний, наче дуб:
— Хай хлопець зветься Правдолюб! —

Аж Прадід висунувсь з-за печі,
Де доживав літа свої старечі:
— Зовіть хоч Тигреням,
Хоч Левеням,
А ймення це не варт гроша,
Як буде в нього заяча душа!

Рік написання: 1958