Жабеня

Ярмиш Юрій Феодосійович

Плакало Жабеня:
—    Чому я таке мале?
—    Бо мало їси! — кумкнула Хитра Жаба.
—    Ква! То я знаю, що мені робити.
І Жабеня підстрибнуло…
Ковть! — з’їло комара.
Глянуло на себе у воду, як в люстерко… Підросло, але мало.
Ковть! — з’їло гусінь.
Ковть! — зник горобець.
Ковть! — пропав зайчик, що стрибав через болото.
Ковть! — не стало вовка, що гнався за зайчиком.
Ковть! — у Жабенятковому животі опинилося рідне болото.
Ковть! — і лісу вже нема.
Ковть! — пересохло море.
А Жабеня роззя…
роззяв…
роззявляє рота на цілий світ!
Гам!!!
І луснуло.

Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:

3.9 / 5. Оцінили: 123

Поки немає оцінок...

Поділіться з друзями:

Джерело:

“Летюче дерево”

Юрій Ярмиш

Видавництво  “Веселка”, Київ, 1985 р.

5 відповідей до “Жабеня”

  1. Денис :

    Дуже гарна казка про жабеня

    0
    2
  2. Анонім :

    гарна казка

    0
    1
  3. анонім :

    анонім

    1
    1
  4. Валерія :

    Така собі

    1
    1

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 

Увійти на сайт:
Зареєструватись:
Відновити пароль: