Пономаренко Марія

Корова була чорна-чорнісінька. Без жодної плямки і цяточки. Лише роги та ратиці були коричневі. А так навіть віхтик хвоста чорний. І хоч нікому і в
голову не приходило дорікати корові …

Завірюха загуляла,
В хатки всіх
Позаганяла.
Всівся зайчик
На печі,
Хрумка з маком
Калачі.
Влігся в ліжку
На бочок
Добрий, мудрий
Їжачок.
Білка юшки
Наварила.
Добре в грубці.
Натопила
І …

Вітер пензлика узяв,
Вітер сонце малював!
– Раз, – промінчик,
Два – промінчик…
Сів вітрисько на ослінчик,
Із чола він витер піт:
– Я живу чимало літ,
Та від спеки …

Щедра Осінь дуже полюбила гойдалку, яку зробили для неї старий ведмідь Буркотун та ведмежа Ласунчик. Вона часто гойдалась отут, між двома велетенськими дубами. Проте в Осені було безліч всіляких справ. …

Всеньку весну луг був схожий на золоту квітку. Вабив до себе бджіл, кошлатих джмелів, ніжних метеликів. От тільки шкода, що кульбабки вже в надвечір’я заплющували золоті оченята. Цілісінький день дивилися …

На кінець лютого вже побільшало в Сонця роботи. Хоч і вечори коротшали, проте сідало до верстата, брало човник зі срібною шпулею і: гуп-гуп, гуп-гуп — стукав верстат.

— Жж-жжух, жж-жжух… …

У ясного Місяця та темної Ночі була донечка — гарна та мила. Звалася вона Зоринка. Багато справ у дівчини: вказати дорогу в темноті, першою сповістити, коли світанок настане… Тоді на …

Пліт був зовсім новим і дуже гарним. А виплів його з лози дідусь Семен, плів довго, з любов’ю. Пліт пам’ятав кожний дотик старечих рук — таких міцних, хоч і шкарубких, …

Ну й клопіт з малим Сорочком, ну й клопіт! Мама Сорока вже з крил збилася виконувати синові забаганки. А він все вередує:

— Скре-ке-ке-ке! Скре-ке-ке-ке! Хочу з дятликом Молоточком погратися!…

У старої гави Каркухи часто боліли лапи і надумала її онука гавенятко Вуглинка для бабуні приємність зробити. Пошити теплі-теплі, м’які-м’які капці із зеленого моху. Можливо, тоді у бабуні лапи перестануть …

Маленьке тигреня Помаранчик було схоже на кошеня. Тільки трішки більше. І вдачею теж було таке: бува, цілий день лежить під боком своєї мами і тихесенько муркотить, а мама своїм язиком …

Совенятко Жовтоочка дуже не любило вранці лягати спати. Мама Сірокрилка не одну колискову заспіває, поки мала не задрімає.

— А чому інші пташки співають? — пхинькає мала.

— Бо вони …

На землю прийшло щедре і тепле літечко. У лузі розцвіло безліч квітів: ромашок, там, де волога — незабудок, білої кашки, жовтецю. їх різнобарвні капелюшки довірливо визирали із смарагдової трави. Літня …

Вранці Сонечко схопилося з ліжка (щось довго стало спати), вмилося криничною водою і почало одягатися.

Та так вже дбайливо й ретельно. Все довкола сяяло і блищало. Нарешті виїхало на небо …

Чарівна Осінь поступово з молодої жінки перетворювалась на бабусю. Все сердитішою ставала, бо втомилася дуже. Поки дала лад урожаєві, поскладала все до комори, поки вклала спати дерева, кущі, травицю, квіти… …

Біжить зайчик лісом, капустину котить. Круглу й апетитну. Оце докотить до хати, а тоді поласує разом з мамою-зайчихою. Аж тут їжачок назустріч: чал-чалап.

— Агов, Сіре Шубко, куди поспішаєм?

— …

Збудував зайчик Сіра Шубка собі хатку — дерев’яну, затишну, з різьбленими віконницями і димарем-трубою. Пофарбував двері у блакитний колір і замилувався:

— Гарно!

Дідусь — ведмідь Волохан — змайстрував чудове …

У мами Берези було багато-багато доньок і синочків — чудових різьблених темно-зелених листочків. Всі вони хоч і схожі були між собою, проте кожен мав свій характер, свою вроду і навіть …

Настала весна. Багато клопотів з’явилася у звірів та птахів. Всі вони чепурили свої оселі, лісові галявини. Дехто змінював вбрання: зайці скидали білі шубки, а натомість одягали сірі, вовки та ведмеді …

Вже осінь пішла собі спочивати, а зима чомусь барилася. Принишклий ліс ще тільки дрімав, адже не міг заснути, бо не було в нього теплої снігової ковдри. Нелегко й звірятам. Ніяк …

Біда з цією Олею, та й годі! Вранці сонечко вже ген високо в небі, а вона притулиться міцніше до подушки і спить собі. Мама будить її:

— Доню, вставай, в …

Старий ліхтар тьмяно освітив ріг вулиці жовтавим світлом.
«Як приємно проганяти морок». – подумав він.

Ліхтар мав чимало літ, і йому давно вже пора було на спочинок. Проте він стояв …