
Кіт-воркіт біля воріт
Чеше лапкою живіт.
З’ївши мишу-побіганку,
Що робити по сніданку?
Чи погнати біля хати
Вслід за голубом-гінцем?
А чи вуси-довгоруси
Почесати гребінцем?
Що робити, кіт не знає
За

Кіт-воркіт біля воріт
Чеше лапкою живіт.
З’ївши мишу-побіганку,
Що робити по сніданку?
Чи погнати біля хати
Вслід за голубом-гінцем?
А чи вуси-довгоруси
Почесати гребінцем?
Що робити, кіт не знає
За

Вихопивсь дощик поміж заграв:
Чоботи сині, синя сорочка,
Сині мелодії понапинав
З неба широкого аж до листочка,
Синіми стрілами дрібно писав —
Людям, озерам, лукам, за обрій,
Ох і смішний …

З півнем в нас — одна морока,
Він ночує на току,
Тільки ніч заплющить око,—
Він уже й ку-ку-рі-ку!
Вже йому давала проса,
Хліб покришений, що є,
Поклює, погляне скоса,

Оженився горобець
На старій синиці,
А синиця як синиця —
Плете рукавиці.
Щоб тепліше горобцю
На снігу, на морозцю —
Чи сінця внести покіс,
Чи по дрова бігти в ліс.

Зайцю довговухий,
В лісі щось гуде.
Слухай мене, слухай,
Мисливець іде.
Заєць той хитрющий
Скік та скік.
— Я з мисливцем дружбу
Заведу навік.
Буду йому ранками
Роси стрясать,
Буду

Спи, засни, моя дитино,
Спи, моє маля,
Ніч іде в гаї, в долини,
Трави нахиля.
Хай тобі ця ніч насниться,
Що в огнях сія.
Будеш завтра в світ дивиться,
Зіронько

Бігла кізка по мосту,
Збила куряву густу.
Тут листочок, там листочок
Схопить, хопить і навскач.
Он яка рогата, бач!
Он яка, бач!
А назустріч не орда,
Суне з поля череда.

Тато кажуть, у артілі
Вже посіяли ячмінь,
Колоски, як вуса білі,
Кинуть влітку темну тінь.
Вітер зірветься гультяйко: —
Поле й ліс — моє усе! —
Колосків злотисту зграйку
В

Спочине звечора в темному лузі,
Де в синій заводі чайка кигиче,…

Над полями промені,
Зірка чиста.
На полях пшениченька
Колосиста.
Гей, гей, вся умита,
Теплим сонцем оповита
На полях пшениченька
Колосиста.
А за нею простори
І з дубами,
Білі хмари плавають…

Ой летіла птиця —
Пе-ре-пе-ли-ця.
Не під небесами —
Житами, вівсами,
Гречками медвистими,
Пшеницями чистими.
Хвалилася птиця —
Пе-ре-пе-ли-ця:
— Здрастуй, спілий колосе,
Ясна зірко,
Діточок я вивела Аж семірко!…

Соловейку-солов’ю
Я приспівочку зів’ю,
Свіжу та барвисту,
З золотого листу.
З того листу, що в долині,
На кленині, на калині,
На березовій корі,
На дубочку угорі.
Листя, листя, не шасти,…

Бабуня-трава, жовтокоса й тиха,
Глянула з-під снігу, а в небі сонцем.
Глянула вдруге — жайворон в’ється,
Молоточками дзвонить в синю тарілку
— Еге ж, виходьте, мої травенята,
Березень!
І висипали …

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй …

Знаю від листя немало слів,
З ріками родич в таємному слові,
Біло-білену мову снігів,
Гімни осені малинові
Знаю… Навчався блакитних собі промов
З плескоту хвилі й людських розмов.
З хліба …

Є такі: за ніч півтисячі вижене
Рівних рядків, як нудний потік,
Мені б одне слово — важке, не зніжене,
Щоб серце тримало не ніч, а вік.
Щоб не збивалося на …

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І …

Чорна хмара вкриває півнеба з дніпрового краю,
Димом віють долини. Спадає остання роса.
Ти виходиш одна, одинока, можливо, я знаю,
Там, де хмара пливе І останній промінчик згаса.
Ти кого …

Під димне маєво руде
Вдивлялася з турботою.
— А мій Іванко з вами йде?
— Іде, іде з піхотою.
Вставала мати в ранній час,
Брела стежками млистими.
— А мій …

Моїй матері присвячую
Мати моя, мати дорога,
Осінь горить в полях,
Хай ані мжичка; ані юга
Не занесе твій шлях.
Мати моя, голово стара,
Встали багряні дні,
Мчать ешелони біля …

Минув кривавий час. Зросло мале та голе,
Змінився небовид і наше давнє поле,
На вбогість сіяне, заплакане ачей;
Змінилась суть людська й природа всіх речей.
Лиш не змінився звук і …
Художнє слово Андрія Малишка — це не просто поезія, а справжня музика щирої української душі. Деякі його твори стали популярними піснями, які багато хто вважає народними. Малишко Андрій Самійлович залишив багату поетичну спадщину, яка не втрачає своєї актуальності й глибини впродовж багатьох десятиліть. Його твори наповнені яскравими символами, близькими кожному українцю. Вірші поета звучать дуже легко і просто, тому понад 100 із них покладені на музику. Вірний син українського народу, Андрій Малишко зумів зберегти красу рідного слова навіть в суворих умовах тоталітарної системи.
Багатодітна сім’я, в якій народився письменник у 1912 році, не була заможною, проте в ній панувала любов, щирість і трепетне ставлення до всього українського. Батьки передавали глибокі народні цінності своїм дітям у простих розмовах, щоденному житті і мелодійних піснях, які так любила співати мати. Саме тому у творчості Андрія Малишка так багато щирості, краси та чистоти. Закінчивши Обухівську семирічну школу, Андрій Малишко вирішив навчатися в Київському інституті народної освіти на літературному факультеті. Саме тут він познайомився з Максимом Рильським, який став творчим наставником молодого поета. Декілька років Андрій Самійлович присвятив педагогічній праці в школі Овруча. Під час Другої світової війни він опанував сферу журналістики, працюючи кореспондентом фронтових видань. А в повоєнний час Андрій Малишко працював редактором журналу “Дніпро”, а також реалізував себе насамперед як багатогранний письменник, публіцист та поет-пісняр. Він видав 40 збірок, з-поміж яких найвідомішими є такі книги:
Про непересічний талант письменника свідчать численні нагороди. Він був лауреатом Шевченківської премії, двічі отримував Сталінську премію, нагороджений Державною премією СРСР.
Творчий доробок письменника вражає своєю розмаїтістю.
Андрій Малишко торкався багатьох тем. Зокрема, провідними в його творчості є такі мотиви:
Усі ці мотиви гармонійно переплітаються між собою, створюючи неповторний світ поезії Андрія Малишка.
Поезія Андрія Малишка звучить та сприймається легко. Саме тому чимало віршів покладені на музику й стали відомими піснями. Він співпрацював з різними талановитими композиторами, проте найбільше пісень було написано разом з Платоном Майбородою. Музичні твори на слова Малишка так сильно люблять українці, що деякі пісні вважають народними. Хто з нас не зачаровувався такими легендарними піснями:
Усі ці пісні, знайомі кожному з дитинства, є геніальної творчою спадщиною Андрія Малишка. Читаючи його поезію, ми долучаємося до неймовірної глибини, ніжності та майстерності українського слова.
Нижче Ви знайдете список творів Андрія Малишка.