Півень

З півнем в нас — одна морока,
Він ночує на току,
Тільки ніч заплющить око,—
Він уже й ку-ку-рі-ку!

Вже йому давала проса,
Хліб покришений, що є,
Поклює, погляне скоса,
Потім знову за своє.

Ну, а тільки ляжу в ліжко,
В сон, як в зоряну ріку,
Він, хитрун, помовче трішки,
Потім знов — ку-ку-рі-ку!

Що робить мені? Ану ж бо,
Хто розкаже, у чім річ?
Чи, можливо, в нього служба
Кукурікати всю ніч?

Бо як зірка блисне згірно,
То в артілі голова
Свій годинник ставить вірно,—
Так, як півень заспіва!