Літо

Ходить літо берегами

в шумі яворів,

і замовкнув над полями

журавлиний спів.

В хвиль блакитнім прудководді

сонце порина…

і в барвистім хороводі

одцвіла весна.

Тане хмарка кучерява

в небі голубім.

Мліє день, і мліють трави

в лузі запашнім.

Але труд забув про втому,

про квіток печаль,

і у полі золотому

дзвонить гостра сталь.

Суне силою своєю,

як грози потік,

і прощаються з землею

колоски навік…

Та ніхто із них не знає,

що в хвилини злі

з їх печалі виростає

радість на землі.