Вірші Любові Забашти — Сторінка 2

Заблудилось в лісі оленятко
І не знає, де матуся й татко…
Ми його знайшли, нагодували,
Цілий день у нашій пущі ждали,
Щоб олені йшли до водопою,
Оленятко узяли з собою.…

Мій велетень, червоний дуб,
Що нелинем зоветься,
Не губить листя на вітрах
І від вітрів не гнеться.

Як полум’я поміж ялин,
Поміж берез вродливих,
Стоїть у лісі він один,
Моє …

Мої бобри — будівники,
Будують греблю край ріки,
Дерева валять, аж сопуть
І кладку із піску кладуть.
А бобреня маленьке
Забилося в наш сад,
Не зна, де батько й ненька…