Туманець

Рано-вранці, коли ще всі діти сплять, тихенько виходить зі своєї схованки на леваді Туманець. Позіхає, потягається, а потім бере голубу лієчку і рушає на городи.
Кропить картоплю, і вона збадьорюється, прокидається від сну. Кропить лапате гарбузиння і в гарбузові квітки, в кукурудзяні рурочки росяниці наливає. До огірків, до помідорів завертає.
— А мені? — рипить капуста, а лієчка вже порожня, і Туманець іде на леваду й знову повертається вповні.
Отак усіх городніх мешканців Туманець на світанку обійде, побризкає росяницею. Буде спечно удень, ось і нап’ються вони.
А як тільки сонце викотиться з-за старих верб, Туманець зникає…
А знаєте, де він ховається? У старій копанці. Тільки вдень його не розгледиш.