Їжачок

Тетянка вдавала, що спить. А насправді — тільки очі приплющила. І вона чула, як прийшов з роботи тато, довго хлюпався й смішно фиркав біля умивальника. А потім вечеряв і водночас розповідав мамі про жнива, про те, скільки пшениці зібрала його бригада.

— Наморився за день, спочивати час,— промовив тато.— Он Тетянка, либонь, уже другий сон додивляється.

— Постелю тобі,— сказала мама. І зашурхотіла накрохмаленими простирадлами.

— О, а це що?— почувся її здивований голос.— Дивись, Петре, ось на подушці…

— Щось таке чорне й волохате… Кіт — не кіт і нібито й не собака,— роздумував тато.

— Та це ж їжачок!— не витримала Тетянка.

— А я думав, що вона спить! Звідкіля ж цей їжачок тут узявся?— підійшов тато до Тетянчиного ліжка, взяв доньку на руки.

— То я намалювала…

— Ну й художниця! Я ж тобі альбом для малювання купив.

— У альбомі я багато звірів намалювала: і зайця, і лисицю, і вовка. Слон ледве на двох листочках помістився.

А їжачок, тату, захотів спати. Що я мала робити?— розповідала Тетянка.

Довелося мамі шукати для тата іншу подушку. А їжачок спав на своїй…