Свиня та дуб

Восени свиня забрела в ліс. Там вона натрапила під дубом на жолуді й почала їх їсти. Їла, їла, ще б їла, та вже не могла. Тоді звалилась на бік і заснула там же, під дубом.

Як тільки виспалась, піднялась і почала рилом підривати корінці біля дуба. На дубі в ту пору сиділа ворона; побачивши це, вона сказала:

— Нерозумна ти тварина! Навіщо підриваєш корінці? Адже дуб захворіє і всохнеться.

— А що мені до того? Нехай сохне, я не за нього дбаю, мені потрібні тільки жолуді, бо від них я товстішаю.

— Дурна ти скотина, недарма тебе свинею ве­личають. Подивись угору і побачиш, що жолуді на дубі ростуть. Як він усохне, так і жолудів не буде. Пам’ятай, що дуб тебе годує, а не ти його. Ти того й не тямиш, що без дуба ти з голоду здох­неш.

Свиня засоромилась і побрела додому.