Сварка

Рано-вранці за дрібнички

Посварились дві сестрички.

Не чіпай моєї книжки!

Не бери ведмедя Мишки!

Віддай мій олівець,

Що поламаний кінець!

І шматок отої стрічки,

І лялькові черевички.

В мій куточок не ходи!

Ми у сварці назавжди! —

Посідали по кутках,

Надулися — глянуть страх!

А надворі дощ і вітер,

Дуже сумно так сидіти!

Де не глянеш — скрізь краплинки,

Навіть просвітку нема.

…Почекали дві хвилинки,

Обернулись крадькома.

Вдвох одразу обернулись,

Не хотіли — а всміхнулись.

Що за гра на самоті?

Вже й ляльки якісь не ті…

І, забувши всі дрібнички,

Помирились дві сестрички.