Риб’ячий танець

Від скарги на судців,
На сильних і на глитаїв
У Лева лопнуло терпіння,
Він сам рішив свої оглянуть володіння.
Їде він, а Мужик багаття розіклав, —
Вловивши риби, смажити збирався.
Стрибали на вогні бідахи хто як знав;
Шукаючи рятунку, кожен тут метався.
Як гримне ж Лев на Мужика:
«Ти хто такий? Посада в тебе тут яка?»
«Всевладний царю наш!» — Мужик йому гука:
«Я старостую тут над водяним народом:
А це старшини, бач, все мешканці води;
Зібрались ми сюди,
Щоб привітать тебе з твоїм приходом».
— «Ну, як живуть вони? Багатий їхній край?»
— «Володарю ясний! Тут не життя їм — рай.
Богів ми всі про те лише блатали,
Щоб довгих літ вони тобі послали».
(А рибки в сковородці билися, плигали).
«Ну, а чого ж», — і Лев кудлаті брови звів:
«Пречудернацьки так ото вони гарцюють?»
«О, мудрий царю наш!» — Мужик тут відповів:
«Побачили тебе й на радощах танцюють».
Тут старосту ласкаво Лев лизнув у ніс,
Поглянув на танець, ще вище вид підніс
І рушив далі через ліс.

Переклад С. Воскрекасенка