Бабка

Їжачок мимоволі залюбувався прозорою бабкою, що кружляла над галявиною. Бабка раз у раз опускалася то на квітку, то на билинку.

Бабка була така легка і граціозна, що Їжачок раптом і себе відчув майже невагомим. Він повторював всі рухи бабки і без мети кружляв між квітами.

Раптом бабка, щойно торкнувшись широкої травини, злетіла вгору і стрімко помчала геть.

“Ще трохи, і я би теж полетів …” – подумав Їжачок.

Він пригнув до себе травинку, з якої щойно полетіла бабка. Травинка була теплою від сонця і пахла квітковим пилком.