Оповідання українських письменників — Сторінка 31

Я взяв рушник і пішов на берег моря в Криму.
Спускався я зі скель сходами, вирубаними в камінні.
Коли сходив униз, мені здалося, що каміння біля берега все поспіль укрите …

Чи може одна ворона подолати собаку?
Ясно, що не може.
Скільки ж треба тих ворон, щоб собака перелякався і втік?
Я був думав раніше, що й ціла зграя ворон не …

Зимою мурашів не видно. Вони схова­лися під землею, затулили дірочки і ждуть, поки стане тепло.

Коли настане весна і буде тепло, мураші повідтуляють дірочки і повилазять на сонечко. Є колючий …

Я жив ціле літо в маленькому місті.

Учителював і вчився сам. У мене була кімнатка, відділена від кухні дощаною перегородкою. На кухню часто ходив фокстер’єр Джек — маленький собачка, але …

До нас приблудилося кошеня, і ми взялися його вчити. Хто його зна, як треба вчити котів, то ми й стали його вчити по-собачому.

—Ляж! — І котик лягає і дивиться …

Зубрик сидів за партою сам, принишклий і насуплений.
Кругла голова з рудим коротким волоссям вгрузла в плечі. Маленькі зіщулені очі не бачили нічого, крім блискучого ріжка портфеля, що лежав перед …

На день народження Андрійкові подарували велосипед «Орлёнок». Синій, з блискучими щитками на колесах, з дзвінком і навіть із запасною камерою. Ну точнісінько такий самий, на який вони з батьком напередодні …

Ох же і свищика подарував дядько Гнат Вадикові! Як справжній соловейко виспівує. Ні в кого у дворі такого нема. Хлопці так і ходять за ним табунцем, все канючать: дай посвистіти! …

Вовка не ввійшов, а влетів у кімнату. Ще від дверей він кинув портфель на диван, а сам закружляв навколо стола у неймовірному танці, який танцювали, напевно, лише предки людства.
— …

— Гей, дівчата! — лунко розлігся по лісу дзвінкий Зінчин голос— А що я знайшла-а-а!
Дівчата, які збирали неподалік гриби, недовірливо повернули голови в її бік, зупинились.
— Який же …

Всі хлопці і дівчата нашої ланки безнадійно похнюпили носи. Хіба ж тут не зажуришся, коли до змагань лишилося три дні, а модель нашого човна — і якого човна! — ще …

Невідкритих земель більше нема. Всі найвищі вершини підкорено. Кругом світу пішки не помандруєш: або міліція заверне, або в море влізеш. Але ми з Максимом не журились. Он писала ж «Пионерка» …

Максимко, Тошка й Павка разом ішли додому. Був погідний початок вересня. По-літньому пригрівало ласкаве сонце. Хлопці не поспішали — ішли ж бо з уроків, а не на уроки. Чвалали поволеньки, …

Тошка, насвистуючи, не чекаючи сьогодні вже ніяких пригод, повертався додому. Глядь — а на сходах сидить… Павка. З-під поли його куртки визирає цуценя — морда чорна, очі сумні. Та й …

Вовка піднімався сходами не кваплячись, важко переставляв ноги по східцях, наче ніс відра з водою. «Ну й дивна ж річ — настрій,— міркував собі Вовка.— Як швидко він може змінюватись! …

Одного дня тихе болото ніби хтось збурив. Невідомо хто, але всі його мешканці — постійні й тимчасові — гомоніли, лементували, галасували, били себе в груди. Доводили одне одному і всім …

Рано-вранці, коли ще всі діти сплять, тихенько виходить зі своєї схованки на леваді Туманець. Позіхає, потягається, а потім бере голубу лієчку і рушає на городи.
Кропить картоплю, і вона збадьорюється, …