Оповідання українських письменників — Сторінка 29

Саме святкували фригійці найбільше в них свято, свято богині плідної природи хліборобства, великої й доброї матері Кибели.

Щорічно святкували спокійні й тихі та трудолюбні фригійці дуже величаво це свято — …

Не довго ждали громадяни на прислугу Езопа. Лідійський король, багатир Крез, забажав підбити під свою власть і Фригію. З великими, добре озброєними полками рушив на спокійних та смирних фригійських хліборобів …

Коли став перед Крезом, Крез закликав із здивуванням:

— Як то! І це той небезпечний чоловік?!

А Езоп почав говорити:

— Один чоловік ловив саранчу. Припадком попався йому в руки …

Добре було Езопові в Креза, та він забажав пізнати світ і людей, тому вибрався в подорож по світі. Довго подорожував він, пізнав різні народи й країни, заприязнився з вавилонським королем …

Кілька літ пробув Езоп у фараона Нектанеба, як милий гість, та вкінці затужив за рідною країною, за Грецією.

Сталася до цього добра нагода. Саме вертав туди Ксеній, вождь наємних гелєнських …

Випала напрочуд гарна днина. Південне небо чисте-чистесеньке простягалося величезним наметом над усією Фригією. Хоч то й гаряча пора року, та якось сонце не дуже пече, легкокрилі вітри-зефіри пролітають понад плодючими …

Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Шарко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця …

Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки в свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала :
— А листа від дядька Михайла нема?
— Нема, …

Наш будиночок майже біля самого моря. У кімнаті повно сонця і солонуватого повітря. Коли море спокійне, ми чуємо, як у воду пірнають чайки. А коли воно розіграється, то спінені хвилі …

Олесь вихором увірвався на подвір’я. Перелякані кури порозбігалися хто куди. Хлопець, притримуючи рукою щось за пазухою, шмигнув за хату, присів навпочіпки перед купою битої цегли, швидко розгорнув її і витяг …

Дощ відшумів. Над селом барвистою підковкою прогнулася веселка.
Андрійко чекав цієї миті. Вибіг на Тополину вулицю і залопотів по калюжах. Тільки бризки, ніби іскри, вилітають з-під босих ніг.
Біля рівчака …

— Тимку, йди снідати,— кличе мама.
Хлопчик  лінькувато  потягнувся  в  ліжку  й  солодко позіхнув:
— Не хочу…
Мама сіла скраєчку на синове ліжко:
— А я знаю, чому ти не …

У Тимка є дідусь. Він живе а-а-аж на іншому кінці Тополиної вулиці. Хлопчик часто ходить до нього в гості. Там охоче бавиться з кошлатим собакою, залюбки годує пухнастих кролів. А …

Тимко хвацько осідлав низенький паркан і гукнув:
— Андрійку, ходімо до діда Гацька!
Андрійка вдруге кликати не треба.
Хлоп’ята побігли городами до дідусевої пасіки. Раптом на стежині щось сяйнуло. Тимко …

У дитячому садку хлоп’ята повісили годівницю. Насипали туди крихт і стали чекати гостей. Першою прилетіла синичка. Радісно зиркнула на малят і ну дзьобати. Смачно! Потім завітав горобець.
Незабаром у пташиній …

У Тимка завжди сверблять руки.
Це так вихователька Наталя Лук’янівна каже, коли Тимко щось накоїть або тільки хоче накоїти.
Гралися на подвір’ї. Галинка була лікарем. До неї підходили дівчатка, роззявляли …

—    Мамо! Мамо! А що я бачив сьогодні на луках!
—    Розкажи, синку!
—    Як сонце в тумані купалось! А туман був такий густий-густий, що ми з татусем мало корів …

Сидить Андрійко на лавочці, чекає з роботи батька. На долоні березового гаю м’яко опускається вечірнє сонце. Біля причілка хати метушаться ластівки, готуються спати.
Хлопчик прихилився до паркану й замріявся. Тихо …