Кучерява дівчинка

Ловили якось ведмідь із лисицею рибу. Підійшла до них дівчинка.

– Добридень, – говорить. – Чи добре ловиться рибка?

А лисиця подивилася на дівчинку та й закричала:

– Іди, іди геть! Ти нечесана, патлата! Ти нам всю рибу перелякаєш!

Заступився ведмідь за дівчинку:

– І зовсім вона не патлата, а кучерявенька. Гарна дівчинка.

Раптом подув вітер, набігла хмара, повалив сніг. Стало дівчинці холодно.

Ведмідь зняв свій кожух і віддав їй.

– Тримай, не замерзни!

Одягла дівчинка ведмежий кожух. Тепло в ньому!

– Ой, – каже ведмідь, – яка ж ти гарна дівчинка! Як моя дочка!

Прийшла дівчинка додому.

Здивувалася мати, звідки у дочки такий довгий і теплий кожух, а дівчинка каже:

– Це мені ведмідь дав!

– Поклич доброго ведмедя в гості, – каже мати.

Привела дівчинка ведмедя в ярангу.

Напоїла його солодким чаєм, пригостила смаженою рибою.

А на прощання цілу в’язку великих рибин подарувала для ведмежат.

Тягне ведмідь рибу, а назустріч йому лисиця:

– Де це ти так багато риби наловив?

– А я її не ловив, – відповідає ведмідь, – мені кучерява дівчинка дала!

Побігла лисиця до дівчинки.

– Пусти в ярангу, кучерявенька! Я теж рибки хочу!

Мовчить дівчинка і двері не відчиняє.

Заговорила лисиця солодким голоском:

– Яка ж ти гарна! Яка ж ти кучерява!

Відчинила дівчинка двері і кинула лисиці риб’ячий хвіст. Пішла лисиця ні з чим.

Йде додому і думає:

«Ну і хитрун цей ведмідь! Похвалив кошлату дівчинку – вона і дала йому цілу в’язку риби».

А ведмідь був зовсім не хитрий, просто він був добрий.