Як хлопчик Женя навчився вимовляти букву “Р”

Хлопчик Женя не вмів говорити букву “р”.

Йому кажуть:

– Женю, скажи: пароплав.

А він каже: палоплав.

– Скажи: «тарган».

А Женя каже: «талаган».

– Скажи: “риба”.

А він каже: «либа».

Усі хлопці у дворі з нього сміялися.

Ось Женя одного разу грав із хлопцями, сказав теж щось неправильне. І хлопці почали його дражнити.

Тоді Женя образився і заліз на дах.

Там на дворі стояв маленький будиночок, невисокий сарайчик. Лежить Женя на даху і тихенько плаче.

Раптом на паркан прилетіла ворона і так каркнула:

– Крррааа!..

Женя теж каркнув – тільки вийшло: “Клллааа”.

А ворона глянула на нього, нахилила голову набік, клацнула дзьобом і давай вимовляти на різні лади:

– Каррр, краа, кррр, ррра, ррра.

У Жені виходить: “клавла, кллл, клклкл”.

Півгодини кричав Женя по-вороннячиму, язик у роті в різні місця ставив і дув щосили.

У нього і язик втомився, і губи розпухли. І раптом так добре йому вийшло.

– Крррррррраааа!

Так добре «рррр» виходить, немов купа каміння по камінчику у різні боки розкочується: «ррррр».

Зрадів Женя і поліз із даху.

Поспішає, лізе і весь час каркає, щоб не забути, як «р» вимовляється.

Ліз, ліз і та й впав з даху, та сарайчик невисокий, в кущ смородини він упав – не забився.

Встав Женя, побіг до хлопців, сміється, радіє і кричить:

– Я “рри” навчився говорити!

– Ану, – кажуть хлопці, – скажи нам що-небудь.

Женя думав, думав і сказав:

– Павррррррр.

Це Женя хотів сказати «Павло», та переплутав.

Ось так зрадів!