Як Братик Кролик рятує Пана Черепаху

Увечері за день до Різдва хлопчик побачив світло в хатині дядечка Римуса і зайшов на гостину.

– Я чув, любий, що вчора спіймали сторічну черепаху біля мокасинського кордону… – оголосив новину господар.

– Ні, дядечку Римусе, – вигукнув хлопчик, – це мексиканський кордон!

– Ну, – дядечко заплющив очі й зітхнув. – Я не з тих, хто забиває собі голову різними назвами. Одна назва нічим не краща за іншу. Мокасинський це був кордон чи макаронський…

– Мексиканський, дядечку Римусе! – наполягав малий.

– Хай буде так, любий… А от щодо черепахи, то маю дещо тобі розповісти…

Якось Пан Черепаха плентався дорогою додому. Побачив його лис, мрійливо роззявив рота й лапи потер: «Осьде й мій черепаховий суп чалапає…» Та вголос Братик Лис мовив геть інше:

– Добридень, Пане Черепахо! Куди прямуєш?

– Додому, Братику Лисе.

– Ходімо краще розвіємося!

– Куди? – питає черепаха.

– Та недалечко, – відповідає лис, а сам облизується.

– А що там цікавого – недалечко?

– Зараз побачиш, – і хап Пана Черепаху в мішок, закинув собі на спину й пустився додому.

Оце так халепа! Кричить черепаха, та марно! Братик Лис впевнено біжить вперед, а Пан Черепаха в мішку, а мішок міцно зав’язаний.

А де ж у цей час був Братик Кролик? Що він у цей час робив і куди простував?

Це довговухе створіння, Братик Кролик, був неподалік. Навіть більше – він сидів у кущах біля дороги, і коли Братик Лис його проминув, то запитав себе: цікаво, що це таке важкеньке в мішку?

Братик Лис біжить, а Братик Кролик у кущах сидить і мізкує. «Не годиться, – думає, – щоб Братик Лис вештався лісом і тягав всілякі речі, про які інші не знають, що це. Гірше не буде, якщо я краєчком ока зазирну, що там таке».

І Братик Кролик вирушив слідом за лисом. Ішов-ішов, а тоді хутко зрізав дорогу. Поки Братик Лис доплентав додому, кролик встиг навіть забігти до нього на баштан і там побешкетувати, а тоді сховався в кущах, звідки було видно, як на долоні, вхід до лисячої оселі.

А тут і Братик Лис не забарився з мішком за спиною, зайшов додому, мішок у кутку кинув, а сам сів перепочити. Щойно лис запалив свою люльку, як Братик Кролик просунув морду у двері і зарепетував:

– Гей, Братику Лисе! Хапай ціпок і біжи сюди! У тебе на баштані ціле юрбисько кавуни витоптує! Я на них сварився – та хіба хто на таку дрібноту зважає? Хутчіш, Братику Лисе, біжи на баштан! Мерщій біжи, якщо хочеш хоч одного кавуна скуштувати!

Лис випустив люльку, схопив ціпок і помчав на баштан, а кролик тим часом зайшов до оселі й розгледівся. І так м’яко ступав, що жодна мостина не рипнула. Ондечки в кутку знайомий мішок стоїть! Почав кролик його обережно обмацувати, як раптом звідти:

– Ой-йой! Випусти мене!

Братик Кролик аж підскочив від несподіванки, а тоді як розсміється.

– Пане Черепахо, це ти?

– Гей, це ти, Братику Кролику?

– Авжеж.

– Тоді випусти мене.

– Овва! Пане Черепахо, та ти набагато розумніший від мене й швидший! Я сюди швидко біг, аж упрів, а ти вже тут. Я уявляю, як ти заліз у мішок, та не знаю, як ти примудрився зав’язати себе там.

Пан Черепаха намагався пояснити, та Братик Кролик все сміявся і сміявся, а коли насміявся, вхопив свого друга і відніс у чагарник. А звідти захопив величезне осине гніздо і поклав замість Пана Черепахи в мішок. Та перед тим як вийти з будинку, цей бешкетник торохнув добряче мішком об підлогу, аби розбуркати ос. Тоді сховався разом із черепахою в кущах і дивиться, що з того вийде.

Тут і Братик Лис повернувся із баштану з дуже невдоволеним виглядом. Зайшов у хатину і зачинив двері. Братик Кролик і Пан Черепаха слухають, та нічого не чують, проте рахують: один, два, три!

А на «три» здійнявся страшенний гармидер! Здавалося, що по будинку Братика Лиса стадо худоби бігає. Грюк! – стільці попадали. Бабах! – стіл перекинувся. Дзень-брязь! – посуд побився. Тоді двері розчахнулися, і Братик Лис вискочив, галасуючи так, наче за ним хтозна-хто гнався. А розлючені оси кружляли над лисом і жалили його, жалили і кусали і мало не з’їли живцем!

Братик Кролик і Братик Черепаха сиділи там і реготали так, що мало животи не понадривали.