Допомога (казка про машинки)

Рожевий Вольво їхав дорогою, сам не знаючи куди. Йому просто подобалося їздити швидко будь-якою дорогою, яку бачив перед собою. На шляху йому зустрічалося багато інших машин, які вітали його гудками, і він радісно гудів їм у відповідь. На шляху йому зустрічалося багато цікавого, але зупинятися Вольво не любив, тому мчав вперед і вперед.

Одного разу він гнав однією вузькою дорогою, бак був повний бензину, мотор був справний, дорога була порожня, а поїздка приємна. І раптом, посеред дороги він побачив старий чорний Джип. Джип стояв посеред дороги, і не було можливості його об’їхати. Рожевий Вольво під’їхав до Джипа і попросив його звільнити дорогу.

– Я не можу, – важко зітхнув Джип. – Зламався, у мене мотор, скінчився бензин, і взагалі, я дуже старий. Колись я був новий, сильний, красивий, мій мотор був сильніший за всіх, багажник найбільший, у мене були найяскравіші фари, найгучніший гудок, все було найкраще. А ще, – ще важче зітхнув Джіп, – у мене було багато друзів. А тепер нічого цього нема. Я стою на цій дорозі, нікому не потрібний старий чорний позашляховик.

– Як же так? – вигукнув рожевий Вольво, – невже так буває, і я теж стану старим?

Звичайно, – відповів Джип. – Усі колись стають старими. А багатьох тих, хто зовсім нікому не потрібен, відвозять на звалище автомобілів.

– Так не повинно бути! – захвилювався Вольво. – Кожен комусь потрібний. Він просто не знає про це. Давай, ти будеш потрібний мені. Ми відремонтуємо твій мотор, заллємо бензин у бензобак, помиємо тебе, щоб ти знову став блискучим, і разом їздитимемо дорогами. А коли ти втомишся, чекатимеш мене в гаражі. А я повертатимуся з подарунками та розповідями про те, що бачив, і ти слухатимеш і радітимеш, ніби ти був разом зі мною. А потім мені теж потрібно, щоб на мене хтось чекав. Так добре, коли на тебе хтось чекає і радіє твоєму поверненню!

– Чудова ідея! – зрадів Джіп. – Я комусь потрібний. Ми будемо потрібні одне одному!

Так чорний старий Джип та рожевий Вольво стали друзями.