Боягузь

Я вночі всього боюсь,
бо живе десь
Боягузь!

Тільки я лягаю спати,
починає він зітхати,
під вікном сховатися,
з мене насміхатися.
То дверима —
рип-рип,
то у шафі —
скрип-скрип!

Я під ковдрою лежу.
Я від страху
весь дрижу!
Дріб зубами вибиваю:
Боягузя уявляю.
І не можу ні на мить
Боягузя уявить!

Та нарешті я підвівся,
в шафі все передивився,
перевірив чобіток,
озирнувся у куток…

А в кутку сидить, дивлюсь,—
БО-Я-ГУЗЬ!
Він устав,
хвіст підняв
і сказав тихенько:
— Н-няв!