Дивний звір

У хаті в нас
з недавніх пір
завівся дуже дивний звір.
Живе собі
і геть не йде.
Зовуть його —
Не-Знаю-Де.

Учора, тільки я заснув,—
мої штанці він проковтнув!
Та що там ті одні штанці!
А кольорові олівці?
А мій новесенький блокнот?
А синій зошит мій для нот?
Хустинок — п’ять,
шкарпеток — шість!
Він і мене вже скоро з’їсть!
Цукерки я йому носив!
— Облиш мене! — його просив.

Усе дарма!
Усе дарма!
Прокинусь —
Знов чогось нема!

— Ні, з мене досить! –
я сказав
і за речами
стежить став.
В шухляду
клав я олівці
і вішав на стілець
штанці.
Безладдя
звів я нанівець —
і звірові настав кінець.