Чому папуга не навчився розмовляти

Колись дуже давно Папуга не вмiв розмовляти.
А навчитися йому дуже хотiлося. Полетiв вiн до великого болота, в якому лежали бегемоти.

— Яке гарне болото! — казали вони i занурювалися у те болото по самiсiнькi очi.

Папузi болото зовсiм не подобалося. Але, щоб навчитися розмовляти, вiн повторював за бегемотами:

— Гар-р-рне болото! Гар-р-рне болото!

Потiм вiн побачив Черепаху, яка милувалася своїм панцирем i примовляла:

— Який чудовий панцир!

Папуга зовсiм не вважав, що вiн чудовий. Але, щоб навчитися розмовляти,  повторював за Черепахою:

— Чудовий панцир-р-р! Чудовий панцир-р-р!

На галявинi вiн побачив смугастих тигрiв. Вони грiлися на сонцi i казали одне одному:

— Як добре бути тигром!

Папуга вважав, що найкраще бути таки папугою. Але, щоб навчитися розмовляти, повторював за тиграми:

— Добр-р-ре бути тигр-р-ром! Добр-р-ре бути тигр-р-ром!

А коли вирiшив, що вже навчився розмовляти, сiв на гiлку i почав горлати з усiєї сили:

— Гар-р-рне болото! Чудовий панцир-р-р! Добр-р-ре бути тигр-р-ром!

Нiчого iншого йому не вдавалося.

Бо вiн звик повторювати лише чужi слова.