Могутній комар

Над ставком широководим,

Посеред очеретів,

Там комар, славетний лицар,

Під листом зеленим жив.

Грав у сурму голосную

І до бою викликав,

І в людей, і у звірини

Крові безліч випивав.

І його ніхто на світі

Ще й разу не подолів:

Наш комар уславивсь гучно

Серед мух і комарів.

Всі казали, що від нього

Світ ще дужчого не знав,

Сам комар тому повірив,

Сам щодня про те казав.

Довго б наш комар щасливо

У великій славі жив,

Якби він не чув про лева,

Що царем був у звірів.

Прилетіла муха жвава

І казала, що вона

Лева бачила і сили

В світі більшої не зна.

Запеклося коло серця,

Защеміло в комара,

І ніяк забуть не може

Він звірячого царя.

Мучить думка та проклята,

Що від нього дужчий є,

І у серці комаревім

Гордість лютая встає.

Ось випростує він крила,

Знявсь і лісом вже летить,

Аж туди, де лев могутній

Пообідавши лежить.

В сурму голосно ударив:

“Гей ти, леве, уставай!

Будем битися, аж поки

З нас комусь та прийде край.

Бо на цій землі широкій

Місця двом немає нам –

Хочу слави я придбати

І собі, і комарам!”

Ту ж хвилину вже кусає

Лева в ніс швидкий комар,

І відразу, ревонувши,

Скочив тут звірячий цар.

І запекла закипіла

В них баталія в ту мить:

В щоки, в ніс комар кусає,

Налітає і дзижчить.

Лев лютує! Ще ніколи

Так ніхто не дошкуляв!

Одбивавшися, всю морду

Вже він кігтями подрав.

Кров дзюрчить у лева з морди,

Зовсім збувся сили він,

Але поки ще держиться,

Б’ється кільки ще хвилин.

Та комар усе лютіше

Налітає, не вгава,

І царева похилилась

На дернину голова.

Закривавлений, безсилий

Впав на землю дужий цар,

І, зрадівши невимовно,

Задзижчав тоді комар:

“Той у світі є найдужчий,

Хто найдужчого здолів,

Світлом слави осіяний

Я вернусь до комарів!”

Він летить – великий лицар,

Ліс потроху вже минав…

А павук давно між листям

Павутиння хитро ткав.

І комар у хитрі сіті

Там заплутавсь і повис,

Скрики жалібні відразу

Тут почув зелений ліс:

“Так з великими буває!

Нащо ж, доле, ти така?

Подолати зміг я лева,

Гину я од павука!”

Так загинув лицар славний,

І павук його ізз’їв,

І про нього всі забули

Серед мух і комарів.