Жаринка, що стала зорею

Усе було чудово в цій сім’ї. Діти росли, батьки працювали, бабусі з дідусями мешкали неподалік і дуже дружили зі своїми онучатами. І всі ходили одне до одного в гості й разом святкували всі-превсі дні народження.
І ось одного разу напередодні Різдва, коли все на цілому світі було вкутано в білий пухкий килим снігу…
Коли мама в гарному фартушку готувала на кухні кутю та всілякі смаколики…
Коли колядники протоптували вечірні стежки до теплих осель…

Стара піч у маленькому будинку знічев’я сказала вогню:

— Це я грію дім. Тому тут тепло.

— Отакої! — буркнуло полум’я в печі. — Це я його грію, тому наші господарі й не мерзнуть.

Жаринка ж була маленькою і не хотіла втручатися в розмови дорослих. Лише стиха прошепотіла:

— Зате я можу бути зірочкою…

— Бгггг! — розсміялася піч. — Ти лише з вогню вмієш вистрибувати. І тебе обов’язково хтось має загасити — спокою ради.

— О-хо-хо! — розреготався вогонь. — Піччина правда — від тебе самі неприємності. А без мене ти взагалі жити не зможеш.

І ось тоді всі жаринки й вуглики розгнівалися.

— Це ти, вогню, без нас не житимеш! — гукнули обурено.

І це була їхня правда Тільки маленька жаринка нічого не відповіла вогню. І навіть не розгнівалася. Вона просто глибоко вдихнула й полетіла до неба. Вище й вище!

Жаринка вже не просто жевріла. Вона сяяла дедалі яскравіше та променистіше. І коли злетіла так високо, що майже загубилася в темних небесах, її помітили діти.

— Дивіться! Дивіться! Зірка летить! — у захваті закричали вони.

А дорослі, які нечасто дивляться вгору, сказали: — Зірки можуть тільки падати. Це хтось, запускає салют.

Ой,. якими ж нецікавими часом бувають ці дорослі!- Це ж ніякий не салют був, і’ не звичайна жаринка. Це була ясна зоря — та сяйлива чарівна зірочка в небі, що сповіщає, дарує надію та нагадує всім про неймовірні дива.
«Нова радість стала…» — долинули голоси до маленького будиночка великої родини.
Коли всі поснули, піч із вогнем довго сперечалися.

— Мабуть, усередині кожної жаринки чи вуглика приховане променисте світло, — замислено зітхав вогонь…