Жабка-художниця

Жабка Кваня мріяла стали художницею. Вона чула, що для цього треба старанно вчитися. Тому Кваня почала ходити на уроки малювання до Бобра.

Разом з Кванею навчалися качка, журавель та черепаха. Своїм учням Бобер видавав папір, фарби та пензлики і пояснював, як краще намалювати природу, тварин, предмети та будь що цікаве. Учні малювали, а потім разом обговорювали, що в них вийшло гарно, а над чим ще варто попрацювати. Та Квані чомусь такі уроки не подобалися. Вона хотіла швидше стати художницею, а вчитель Бобер казав їй:

– Кваню, не поспішай, будь уважною. Бачиш, ти розмазала фарбу по малюнку. І сонечко в тебе кривеньке вийшло, бо ти поспішала.

А якось Кваня так поспішала, що не помітила, як розфарбувала листя на дереві синім кольором.

– Це ви мені заважаєте малювати, бо дивитесь на мене та робите зауваження! – ображено сказала Кваня вчителю та учням.

Вона пішла з уроку та тишком-нишком взяла з собою декілька баночок з фарбою.

«Ніхто не помітить, адже у Бобра багато таких баночок. А я тим часом піду додому та намалюю свою картину. Нехай всі побачать, яка я художниця і без цих уроків!» – подумала про себе Кваня.

Вже біля свого дому Кваня зачепилася за якийсь камінчик, впала та перекинула фарби. І всі вони вилилися прямо у озеро! Озеро швидко вкрилося червоними, жовтими, фіолетовими та іншими різнокольоровими плямами.

– Що ж робити? – закричала Кваня.

– Що ж робити? Що ж робити? – повторили за нею дві ворони, що спостерігали за цією картиною.

Через мить всі навколо знали, що Кваня розлила у озеро фарби. Дізналися про це й Бобер та його учні. Вони взяли відерця та побігли до озера, щоб вичерпати з нього якомога більше фарби. Адже в такій забрудненій воді може загинути риба, а качки та жабки можуть отруїтися!

Всі, хто опинився поруч, допомагали Квані, Бобру та його учням чистити озеро. Коли нарешті багато фарби було зібрано, Кваня сказала:

– Вибачте, вчителю, це я крадькома взяла ваші фарби, і ледь біди не накоїла. Більше ніколи не буду брати чужого без дозволу!

Вчитель Бобер відповів:

– Добре, Кваню, що ти зрозуміла, що чужого брати неможна. Погані справи завжди мають погані наслідки. Краще приходь завтра знову до нас на урок малювання. Адже ти мрієш бути художницею та готова працювати, значить, в тебе все вийде. Просто треба набратися терпіння та слухатися моїх порад, визнавати свої помилки та виправляти їх. Адже я теж колись не вмів малювати, а потім і сам навчився, і інших навчаю.

Наступного дня Кваня прийшла на урок. Тепер вона намагалася бути акуратною та дослухалася до вчителя Бобра. Вже скоро разом з іншими учнями Кваня брала участь у виставці картин, і її картини мали успіх. Ось так жабка Кваня стала художницею.