Зараз

Цікавою була Маринка, все їй треба знати. Почує, наприклад, якесь нове слово – неодмінно спитає, що воно значить. Пояснять їй раз – і запам’ятає.

Та трапилося Маринці одне слово, яке вона ніяк не могла зрозуміти. А слово те звичайнісіньке: «Зараз». Правда, дивно?

І якби через нього не стався один неприємний випадок, Маринка, мабуть, і досі б його не розуміла.

А трапилось от що.

Прокинулась Маринка в неділю, сяк-так одягнулась і давай бавитись ляльками. Мама каже їй:

— Ти, доню, спершу ліжко застели, вмийся, а тоді вже грайся.

А Маринка на те:

— Зараз, мамусю, – і знову грається.

І скільки разів не повторювала їй мама, вона все своє: зараз та зараз.

«Напевно, не розуміє дочка цього слова», – подумала мама. От і каже чоловікові:

— Може, сьогодні поїдемо в зоопарк? Погода чудова. Давно вже там не були.

Як почула те Маринка, так і закрутилась по кімнаті дзигою.

— Ой мамочко, як добре ти надумала! Давай швидше снідати і поїдемо.

— Зараз, – відказала спокійно мама і пішла до кухні.

Не сидиться Маринці в кімнаті, і вона на кухню подалась.

— Мамусю, ми скоро будемо снідати?

— Зараз, доню, – знову відповідає мама, а сама порається біля плитки.

Бігає Маринка з кімнати в кухню, то попросить маму плаття випрасувати, то бант зав’язати. А мама на те – зараз та зараз.

Прикро стало Маринці, розрюмсалась.

— Чого це ти плачеш? – питає в неї тато.

— Я маму стільки просила, а вона все відповідає, що зараз, і нічого мені не робить…

— А я чув, що «зараз» – це «потім».

— Хто ж тобі таке сказав? – дивується Маринка.

— А твоє незастелене ліжко, розкидані ляльки, неприбрані звечора фарби…

Подивилась навколо Маринка, витерла кулачками сльози і сказала:

— Я, татуню, зараз… зараз усе приберу.

І швиденько все прибрала.

Отак і зрозуміла Маринка те «зараз». А як зрозуміла, то й мама вже не барилась: подала снідати, і незабаром усі поїхали в зоопарк.