Новий м’яч

Вийшла Клава у двір з новеньким м’ячем. Одразу до неї дівчатка підбігли.

— Давай пограємось,— кажуть.

А Клава притисла до себе м’яча, насупилась, відповідає:

— Я з ним ще сама не гралась. Я тільки спробую.

І почала долонею бити м’яч об землю. Легко підстрибує м’яч. То червоний бік покаже, то синій, а то закрутиться так, що аж в очах мигтить. А дівчаткам ще дужче хочеться в м’яча погратись.

— Ну давай же,— нетерпляче просять вони.

— Я ще лівою рукою трошки пограюсь,— відповідає їм Клава.

А сама і лівою, і правою грається — нікому м’яча не дає.

Постояли, постояли дівчатка та й почали помалу розходитись.

Раптом м’яч вислизнув з Клавиних рук і пострибав під паркан у кущі. Кинулась Клава за ним — не догнала. Нахилилась до куща, а там кропива, кусюча така! Всю руку Клаві нажалила. Не може Клава м’яча дістати.

— Дівчатка! — загукала вона.— Та куди ж ви? Давайте в м’яча гратись.

А дівчатка й кажуть:

— Сама тепер грайся!

Так чи не так?