Зачарована чашка

У давні-давні часи стояв в одному селі багатий будинок. Багато поколінь змінилося в ньому, але найціннішим скарбом того будинку завжди залишалася чашка.

Дуже гарна це була чашка — із зеленої порцеляни з блакитним відливом. Іноді вечорами діставав господар свою чашку з особливої скриньки і милувався нею.

Ось якось вирушив багатій у корчму — з друзями бенкетувати. Знатна була вечеря! Наївся багатій від пуза, а господар все нові і нові наїдки підносить та підносить. І кожна страва  в гарній чашці лежить.

Цікаво багатію стало, вирішив він чашки хазяйські краще розглянути. Взяв одну-язиком від задоволення прицмокнув, узяв другу —схвально кивнув головою. Взяв третю – та від подиву так з відкритим ротом сидіти і залишився. Була та чашка як дві краплі води на його власну схожа! І теж із зеленої порцеляни з блакитним відливом!

Витріщив багатій очі на чашку, погляду відвести не може!

А тут і друзі чашку помітили. Стали вони її з рук в руки передавати та нахвалювати:

— Що за чудова річ!

— Ніколи в житті нічого схожого не бачив!

— Б’юся об заклад, немає на світі іншої такої чашки!

Слухав багатій друзів, слухав, а сам від злості розуму позбувася. Прийшов, нарешті, до тями. Покликав господаря і каже:

— Хочу я, любий, чашку цю в тебе купити! Заплачу, скільки хочеш, нічого не пошкодую! Називай ціну!

Схилився господар корчми в пошані, а потім і каже:

— Вибачте мене великодушно, але я не можу цю чашку продати. Дісталася вона мені від батька, а батькові від діда. Багато поколінь нашої родини зберігали її, як найціннішу річ!

Дуже розсердився багатій:

— Нема мені до цього діла! — кричить.— Хочу купити чашку і куплю!

Сунув він господареві в руку тридцять золотих монет. Не встигли всі й оком моргнути, як схопив багатій чашку з зеленої порцеляни з блакитним відливом, високо підняв її над головою, так як кине на підлогу! Розлетілася чашка на дрібні шматочки!

Зойкнув господар, гості з місць посхоплювалися, а багатій усміхається та руки потирає!

— Не потерплю я,— каже,— щоб ще в когось на світі така чашка була! Чашка з зеленої порцеляни з блакитним відливом — скарб тільки мого будинку!

Повернувся багатій увечері додому радісний і одразу заповітну скриньку схопив. «Зараз,— думає,— на свою чашку подивлюся». Відкрив він скриньку, та так без пам’яті й упав. А коли очуняв, бачить — лежать у скриньці уламки розбитої чашки із зеленої порцеляни, а між ними — тридцять золотих монет, ті самі, які він заплатив господареві корчми.