Прокопенко Ірина

Ясним осіннім днем, коли лагідно світило сонце, а легкий вітерець кружляв червоно-жовтим листям, вилупилися з кокона Павучки. Було їх так багато, що коли мати Павучиха спробувала полічити, то збилася, а …

На околиці невеликого містечка, серед пустирища, зарослого кропивою, двоє друзів — смаглявий Кім, худорлявий та прудкий, і білявий товстунчик Май, бавилися в індійців. Волосся вони розцяцькували півнячим пір’ям, обличчя розмалювали …

Це трапилося тоді, як дівчинка Орися приїхала погостювати до свого дідуся-лісника.

Добре жилося дівчинці в лісі, привільно. Хочеш — ягоди збирай, хочеш — квітами милуйся, а хочеш — просто лісом …

Хлопчика Василька мама поставила в куток. Так, так, того самого Василька, першокласника, який замість того, щоб разом з усіма збирати старі журнали та газети, тобто макулатуру, пішов з другом Петриком …

Жили собі на білому світі Мікруха й Мокруха. Були вони такі маленькі, що не тільки простим оком, а навіть крізь окуляри не розгледиш. Ось які маленькі! Роздивитися як слід їх …

Був погожий весняний ранок, коли на землю прийшов новий місяць. Тендітні молоді листочки тріпотіли від легкого подиху вітерцю. Білопелюсткові ромашки, фіолетові дзвоники, золотаві жовтці привітно кивали молодому місяцю яскравими голівками.…

Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Усе було так, як повинно бути в місяці липні.

От тільки сам …

Зажурилася в лісі Берізка, гілки схилила, листя згорнула. Всі навкруги радіють, тільки Берізка сумна стоїть.

— Хтось коріння моє обгризає, — поскаржилася вона Пневі, — і листя об’їдає…

Подивився Пень …

На узліссі стояла самотня хата. Жив у ній старий лісник з онукою Лесею. Не мала з ким товаришувати лісникова онука. Дідусь цілісінький день на  роботі, ходить лісом, наглядає, як дерева …

Страшна потвора появлялась іноді в лісі. Несита й ненажерна, вона ладна була з’їсти все, що траплялось на її шляху. А називалося це страхіття Пожежею.
Втім, Пожежа не могла з’явитися в …

У великому хвойному лісі, де так густо росли дерева, що й шишці ніде було впасти, народилася Сосонка. Була вона схожа більше на травинку, ніж на дерево: на тоненькій стеблинці стирчало …

Якось червневого світанку зібралися гриби. Чи то в них було свято, чи просто вони вирішили повеселитися, але зібралося їх видимо-невидимо. Кого тут тільки не було: і руді Лисички, і чепурні …

На світлому узліссі, біля старого пня, жила ягода Суниця. Навколо трава зелена шуміла, гув джміль над квітами, сонце підрум’янювало Суницю то з одного, то з другого боку. Все б добре, …

В самісінькій хащі хвойного лісу стояв великий мурашиний будинок. Там жила дружна роботяща сім’я. Від світанку до заходу сонця працювали мурахи, запасали харчі, тягали будівельний матеріал, надбудовували ще один поверх …

В густій лісній траві жив-був Коник. Добре жив, привільно. Всього вдосталь мав: і хату, і їжу, і сонце над головою. Одного йому не вистачало: не вмів Коник співати. А співати …

Узимку в лісі багато звірів спить. З початком холодної пори товсті ледачі Борсуки залазять в нори і засинають на цілу зиму. Спить їжак у теплій ямці, укритій сухим листям. Під …

Збудували Шишкарі гніздо. Радіють, що тепер можна пташенят виводити. Будуть у них дітки у гнізді попискувати, будуть їм мама з татом черв’ячків та комашок приносити. Потім підростуть шишкарята і навчаться …

Вийшло вранці Сонце на небо, послало дітей своїх на землю й наказало:

− Ти, сину, піди на поля, ти, сину, на моря, а ти синочку, по лісові погуляй.

Розбіглися промінці, …

Чи знаєте ви, чому Берізки взимку сплять? Не знаєте? Ну так от.

Позолотила осінь Берізку. Заблищала вона, засіяла. Хто не пройде, всяк милується.

− От би мені таке вбрання, як …

Виріс на гілці Жолудь.

– Який великий, який блискучий! – цвірінькали навколо нього пташки.

А Жолудь потягався, поправляв свого коричневого капелюшка та думав: «Годі, мабуть, дома сидіти, треба на білий …

Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами райдуги крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль: –
Ж-ж-жарко… Йому й справді було …