Андрусяк Іван Михайлович

Місцина без назви та її жителі

Я розкажу тобі, друже, історію, що сталася саме перед третім снігом.

Це буде дуже повільна й тиха розповідь, бо сніги завжди повільні й тихі, …

Розділ перший
у якому наші герої п’ють найсмачніший у світі чай, а ми тим часом дізнаємося про те, чому татові не можна читати буквар.

Тато — сміхотунчик.
Точнісінько як Стефа.…

Умів читати носоріг —
та в книжці сторінки
перегортати рогом міг
він тільки навпаки.
Отак читав, читав, читав,
почавши із кінця:
ох, нецікава книжка та
і нецікава ця…
Бо коли …

коли цвіте лякація
усі птахи тремтять
і звірі всі лякаються
і люди гомонять
ховайтеся ховайтеся
вже бризнуло на цвіт
така страшна лякація
боятись її слід
тут паніка зчинилася
велика і …

У морі жаби не живуть.
Запам’ятайте, друзі:
хоч як не дивно це, мабуть,
та в морі жаби не живуть.
Там замість них — медузи.
А жив би в морі крокодил …

У тринадцятім трамваї
завиває бегемот.
А чого він завиває?
Весь трамвай про це вже знає:
бегемоту ненароком
тицьнув хоботом ув око
необачний слон — і от
завиває бегемот!
Величезний, наче …

чапля біла
чапля сіра
прилетіла
і не сіла
а одна за одною
все стоять над водою
ген у комиші
на одній нозі
туман не біжить
і ви не біжіть
а …

Осінь приходить з поля,
сонячна і туга,
золотом на тополі
випеленим ляга.
З моря приходить осінь,
горнеться до води
там, де хмарини босі
гублять свої сліди.
Осінь приходить з неба,…

Як почуєш за вікном

нявкіт серед ночі –

не лякайся, друже мій,

не розплющуй очі.

Хай вони собі кричать

чи “ганьба” чи “слава”,

не втручайся ти до них –

то …

Кіт коту котив м’яча –

і нявчав.

Кіт коту котив м’яча –

і мовчав.

Перестрілись два коти –

кіт кота перекотив.

М’яч спіткнувся об м’яча –

і його перенявчав.

Метушились, …

Школа теж була би – сила!

Я б відвідувала й дві,

якби там мене учили

з хом’ячками в голові.

А якби навчати вволю

доручили псу й коту –

я не …

На буфеті у пакеті

проживає чай.

Він до півнів аж до третіх

булька, як ручай.

І лепече, і лопоче,

заваритись дуже хоче,

і пахтить, як мед.

А як півень відспіває,…

Нуль помножити на нуль,

накрутити десять дуль,

і додати два хвости,

і в комору занести,

а тоді додати знову

хоч єдине тепле слово,

помішати, посолити

і підручником накрити…

… Але …

Той комар – така потвора!

Так і шаста коло двору.

А як тільки лиш дівчатка

вийдуть з хатки погулятки,

він одразу: кусь!

Відганяти вийшов тато,

вийшла мама відганяти,

і одразу …

Пізнає Стефуся світ,

як сніданок чи обід.

Книжку, іграшку, листок,

кицю, Лізин чобіток,

ополоник, зерня маку,

дідусевого собаку,

татів ремінь, з вікон рами,

дисертацію у мами,

табуретку й просто луб …

Є у Стефи топи-топи,

в них Стефуся топа, топа,

лиш сестричку за дві ручки

хап!

Ця земля така твердюча,

як по ній топ-топати?

Відпущу сестрички руці –

упаду на попу.…

Вже сім’я поснула вся,

лиш маленьке Порося

все блукає по росі,

щось шукає в спориші.

Каже: десь побіг на луг

мій найкращий в світі друг.

Не вернувся він і досі,…

В білій-білій білоті

заметілить заметіль.

Всі замети замете,

а на ранок – щось не те!

Де замети? Ой! Нема…

Порозтанула зима,

розтеклася між калюжі.

Не хвилюйтесь, любі друзі.

Хмарка ось …

А щокасте дитинча

грало з кицею в м’яча.

М’яч до киці підкотило –

киця хвостиком відбила.

Дитинча щокасте,

ще й бурундучасте!

А щокасте дитинча

танцювало ча-ча-ча…

На животику у тата…

Прийшла до нас якось бабуся Яга,

яка не уміла казали “ага”.

Виходило в неї “аґа” та “аґа”,

як в гуски, яка розмовляє “ґа-ґа”.

А ще зустрічався нам дідо Ягун,

він …

У темному-темному лісі

жив темний-претемний ліс,

а в темнім-претемнім лісі

було дуже темно скрізь.

Там бігали темні вовчиська

і темних ловили зайців,

і там, не далеко й не близько,

жив …

– А чи є у Майдана майданчик? –

запитався у Стефи Богданчик.

Каже Стефа: – Їх сто або й двісті,

вони в кожному, – каже, – місті,

їх у нього …

На річці діти буль-буль-буль,

а бегемоти – ох.

У річці бегемотів нуль,

А діти буль за двох.

Бурчав найстарший бегемот:

– Цього не потерплю!

Не хочу я на річці от …

Вивчив Павук

основи наук,

і вечорами Муха

його уважно слуха.

– Я, – каже, – Павуче,

тепер твій учень.

Став “двійку” чи “п’ять”,

Та учнів не їдять.…